Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Вікінг у моєму ліжку 📚 - Українською

Читати книгу - "Вікінг у моєму ліжку"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вікінг у моєму ліжку" автора Джеремі Стронг. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 30
Перейти на сторінку:
вимовила пані Еліс. — Надіюся, ми прийняли правильне рішення, Кіфе.

— Знаєш, що я тобі скажу, — відповів пан Еліс. — Завтра ми майже цілий день не будемо бачити Сіґі. Що може бути краще?

Наступного дня Тім і Зоя відчували неабияку гордість. Вони йшли до школи обабіч Сіґі, тримаючи його за руки. Учні й учителі, звичайно, добре знали Сіґурда. Багато хто бачив його у Флотбі, коли він ходив там по крамничках разом із Елісами, але мати його в школі було набагато цікавіше. Справжній вікінг у їхній школі!

Більшість хлопчаків хотіли, щоб Сіґурд витяг Носодлуба і показав, як б’ються на мечах, але Зоя виявилася дуже розсудливою і спромоглася запобігти серйозному лиху на шкільному майданчику.

— Покажемо їм пізніше, Сіґурде, — сказала вона.

Тоді зчинилась невелика колотнеча, бо всі хотіли приміряти його шолом. І врешті-решт Зоя з Тімом посперечалися про те, в чий клас піде Сіґурд спочатку, але Тім переміг у суперечці, бо все ж таки це була його ідея.

Перед початком уроків директорка школи, пані Крок, представила всім Сіґурда.

Пані Крок була худенькою невисокою жіночкою із сивим волоссям, ошатно зібраним у вузол. Звертаючись до учнів, вона завжди ставала на невеличкий ящик, та все одно Сіґурд виявився вищим за неї.

Вікінг стояв біля директорки з шаленою посмішкою на обличчі, а його чорне волосся стирчало навсібіч з-під пошарпаного шолома.

— Діти, — почала пані Крок. — Ми дуже раді, що цього тижня з нами буде вікінг Сіґурд. Він вам розповість усе про життя вікінгів. Сіґурд — дуже поважний гість, і я прошу вас добре поводитися з ним. Сіґурде, чи ви хотіли б щось нам сказати?

Сіґурд ступив крок уперед і осяяв усіх в залі посмішкою.

— Я Сіґурд. Я прибув із Гедебі, Данія. Як я ся маю і те саме вам. — Він обвів рукою велику залу. — Це коло. Я люблю коло.

Пані Крок легенько його штурхнула.

— Школа, — прошепотіла вона.

— Так… шпала! — радісно вигукнув Сіґурд. — Шпала — гарне місце. Ви вчите різні речі. Я вас навчаю про вікінгів. Роблю вас добрими вікінгами. Тепер я кажу па-па, тисну вам руки і бувай здорова, пані Крокодилова.

Сіґурд повернувся до директорки, схопив її в руки, смачно чмокнув в обидві щоки, а тоді потерся своїм носом об її ніс.

— Ось так!

Пані Крок мало не впала зі свого дерев’яного ящика.

Вона стояла там, похитуючись і втративши дар мови, а Сіґурд шкірився до всіх присутніх.

— Це давній вікінзький звичай, — пояснив він. — Дивіться. Я ще раз вам показую, — і перш ніж пані Крок встигла отямитися, вона знову опинилась у волохатих ручиськах вікінга. — А тепер пробуйте ви, — гаркнув Сіґурд. — Усі вставайте. Підходьте до того, хто біля вас…

Ніхто не поворушився. Учителі приголомшено дивилися на нього й на директорку, що знепритомніла й поволі опустилась на підлогу. Учні сподівалися, що їм насправді не доведеться обійматися, цілуватися й тертися носами, але Сіґурд був невблаганний. Він дістав Носодлуба й розлючено замахав ним над головою.

— Встати усім! — наказав він. — А тепер покласти руки довкола ший, уті-путі, цілувати роти, усі-сюсі, і терти носи, шурхи-мурхи.

Це було дивовижне видовище. Сто тридцятеро учнів почали галасувати й тискати одне одного. Восьмеро вчителів також обіймалися, почервонівши від сорому.

— Обережніше, пане Рамбле, — попередила пані Блет. — Мій чоловік працює в поліції.

— Це ви обережніше, — холодно відповів той, — бо я мушу повідомити йому про вас.

Учні почали гидливо стогнати.

Навіть Тім і Зоя не були певні, що у вікінгів існував такий звичай.

— Фу! Ти мене чмокнула, Зою!

— Я ж не хотіла. Думаєш, мені цікаво з тобою цілуватися? Треба було відвернути лице. Я тепер заражуся від тебе чумою.

— Бе! Забери свого носа! — крикнула Речел Веґстаф якомусь п’ятирічному хлопцю, котрий відразу розплакався.

Сіґурд був страшно задоволений і шкірився до всіх. Він навіть не помічав, що між деякими учнями, а також учителями зав’язалися бійки. А ті, хто не бився і не сперечався, просто плакали. Нікому не сподобався цей вікінзький звичай.

— Тепер ми всі гарні друзі! — виголосив Сіґурд, не звертаючи уваги на те, що в залі всі борюкалися, кричали й намагалися втекти геть. Він нахилився, підняв непритомну пані Крок і закинув її собі на плече. Бо знав, як привести її до притомності.

Сіґурд попрямував коридором разом із директоркою, що погойдувалася в нього на плечі. Зазирав у кожну кімнату, аж поки знайшов туалет. Поклав пані Крок на кахельну підлогу, приперши її до стіни, тоді наповнив відро для миття підлоги холодною водою і вилив це все на бідолашну директорку.

Пані Крок смикнулася, ковтнула слину, закашлялася, виплюнула з рота воду й розплющила очі.

Її волосся безладно звисло на лице і плечі, а косметика потекла по щоках, залишаючи довгі чорно-сині плями. Вона сиділа у величезній калюжі води й дивилася на вікінга, котрий знову діловито наповнював відро.

— Ні-і-і-і-і-і-і-і-і! Геть від мене! — заверещала вона. Тоді зірвалася на ноги й побігла коридором як ніколи швидко.

— Пані Крокодилова очуняла, — пробурмотів собі під ніс Сіґурд, задоволено дивлячись їй услід.

Він щойно півгодини був у школі, але вже встиг учинити тут суцільний розгардіяш.

4. Паніка на морі

Сіґурд, Тім і Зоя стояли в кабінеті директора, дивлячись на пані Крок.

— Щось сьогодні день почався погано, — пробурмотіла директорка.

Одна зі шкільних кухарок люб’язно позичила директорці кухарський халат, щоб та могла вбратись у щось сухе.

Волосся пані Крок і далі стирчало навсібіч, тому вона запхала його під кухарський ковпак.

Тім страшенно здивувався, побачивши пані Крок у синьому халаті.

— Ви будете сьогодні щось готувати, пані Крок?

Зоя, котра чудово знала, чому пані Крок перебралася кухаркою, штурхнула брата, але було вже запізно.

Пані Крок пронизала його сталевим поглядом.

— Ні, Тіме, я не збираюся варити. Я вбрала цей халат тому… тому, що вранці я намочила одяг і мусила перевдягнутися.

Тімові очі мало не вискочили з орбіт.

— Ви помочилися! — вражено прошепотів він.

Пані Крок почервоніла як рак.

— Звичайно, ні! Не говори дурниць! Я мала на увазі, що мій одяг став мокрим. Бо його облив оцей твій приятель вікінг.

Директорка зміряла лютим поглядом Сіґурда, а той тільки знизав плечима.

— Я пробую допомогти, — пояснив він.

Пані Крок зітхнула.

— Я знаю. Розумію, що це було ненавмисне. Але якщо ви ще збираєтесь сьогодні відвідати уроки, прошу не робити більше з учнями або вчителями жодних таких дурниць, як ті, скажімо, ідіотські поцілунки й обійми.

— Звичай вікінгів, — прохрипів Сіґурд.

— Так, я знаю, що у вікінгів був такий звичай. Але ж

1 ... 23 24 25 ... 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вікінг у моєму ліжку», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вікінг у моєму ліжку"