Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Одержимість 📚 - Українською

Читати книгу - "Одержимість"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одержимість" автора Алекс Грей. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 64
Перейти на сторінку:
не дурна, читала журнали і газети, орієнтувалася в економічній ситуації в Європі і в пострадянському просторі, мало того, вміла все це зпівставити і зробити правильні висновки. Вона трошки поопиралась ще «декільку коктейлів», і, природно, дала Максу згоду. Залишалося зовсім небагато, а саме, розлучитися зі своєю Ніколь. На подив, Ніколь, його французька дружина сприйняла цю новину без істерики, а якось буденно. Єдино, чого вона зажадала, було те, що залишиться жити зі своєю донькою в їхньому маєтку і буде робити те, що сама захоче. Як потім виявилося, ця її поступливість була викликана тим, що сама вона вже давно мала молодого коханця — майстра педикюру з Сербії, який працював в її салоні краси, яким вона керувала. А тут раптом все зрослося, як не можна краще. Папери всі були підписані, розлучення оформлено, а я знову був свідком вже вдруге на весіллі Макса. Ілона ж, за той час, поки Макс був одружений на Ніколь, теж встигла сходити заміж, правда не за свого хірурга, а за якогось американця, який «подарував» їй сина. Подарував в прямому сенсі, тому що американець згадав про свою американську батьківщину ще до народження малюка і поїхав в Америку, зовсім забувши про свою неамериканську дружину. Так ось, на своїх других весіллях, які цього разу виявились спільними, Макс і Ілона стали чоловіком і дружиною. Ілона пізніше перевезла до Франції свого сина, якого Макс одразу ж усиновив.

Алекс перервав розповідь, зосередившись на дорозі і карті на навігаторі. Він оглядався на всі боки, скинувши швидкість, потім з'їхав з автомагістралі на бічну дорогу.

— Десь тут повинен бути пристойний торговий центр. Треба заїхати та прикупити Максу гостинців, та й шампанського для свята. — сказав Алекс.

— Ти не відволікайся. — відповіла Аня. — Давай продовжуй, а то цікаво.

— Зараз все розповім, не переживай, просто тут така розв'язка, я постійно плутаюся, але я завжди заїжджаю сюди перед тим, як потрапити до Макса. Просто це останній пристойний супермаркет перед його селом. — Алекс заїхав на стоянку перед торговим центром, запаркував машину, і вони разом з Анею пішли в сторону супермаркету. Там вони накупили шампанського і різного сиру, без якого, як виявилося, Макс просто не міг жити. Досить оперативно впоравшись з покупками, вони виїхали на вузьку дорогу, яка вела в бік моря. По обидва боки був густий ліс, який раптово змінився виноградниками. На скільки можна було бачити, з усіх боків їх оточували зелені, налиті сонячним соком грона. Аня попросила зупинити машину, дістала з рюкзака свій Nikon, щось покрутила в налаштуваннях і почала фотографувати. Крізь смарагдові грона пробивалися промені сонця, що сідало, від чого картина дійсно здавалася казковою. Вона з таким натхненням фотографувала, що Алекс задивився на Анну. Зараз він, дійсно, побачив у ній не просто художника, а фанатичного художника в полюванні за красою. Вона була так захоплена своєю роботою, що просто відключилася від зовнішнього світу, її в одну мить перестало цікавити все, що відбувається навколо неї. Вона фотографувала і з близька, і з далека, робила макрозйомку предметів і панорамні знімки. Уже в машині вона захоплено показувала Алексу свої роботи прямо з фотоапарата. Вона навіть не звертала увагу на те, що він зараз був за кермом і намагався дивитися на дорогу. Його це дуже тішило, тому що не могла не тішити така дитяча захопленість. Так непомітно, вони під'їхали до старого кованого паркану. Алекс кілька разів посигналив і вийшов з машини. Через кілька хвилин до них назустріч біг абсолютно лисий чоловік у гавайських шортах і такий самій квітчастій сорочці. Він відкрив ворота і кинувся до Алекса обійматися.

— Макс, привіт, точніше, bonjour, а то ти нас ще й не впустишь. — сказав Алекс, звільнившись від обіймів Макса. — Макс, я не один, ти мав рацію… Ань, виходь. — Аня вийшла з машини і, посміхнувшись, зробила Максу кніксен. І Макс, і Алекс просто остовпіли від цього.

— Bonjour, Max. Je m'appelle Anne, Je suis heureuxse de faire votre connaissance. Alex a beaucoup parlé de vous. Et excusez mon français… — Аня намагалася говорити серйозно, але до кінця фрази пирснула сміхом, а вони стояли і слухали, повідкривавши рти. — Коротше, мужики, вистачить так на мене дивитися, я просто дурачусь.

Макс підскочив до Ані і, припавши на коліно, поцілував їй руку. Потім підвівся, взяв її за талію і повів углиб двору.

— Гей, гостинний господар, мені можна їхати? — запитав його Алекс.

— Та роби, що хочеш… — не повертаючись до Алекса, відповів Макс і махнув на нього рукою. Потім все ж таки зупинився і промовив. — Та ти ж знаєш, куди їхати, навіщо придурюватись? А ми просто пройдемося з твоєю дамою, ти ж не будеш проти?

Алекс запаркував машину біля будинку і в цей момент підійшли Макс з Анеюю.

— А ти молодець! — крикнув Алексу Макс. — Нарешті ти встав на шлях істинний, а то просто соромно мені за тебе було, навколо стільки дівок, а ти на них не реагуєш. — потім поглянув на Аню і поправився. — Та ні, не дівок, а дівчат, pardon, mademoiselle…

— Madame. — поправила його Аня.

— О! Тоді я взагалі вражений тобою, друже! Мати справу з мадмуазель це одне, а з мадам — це вже вищий пілотаж. Ех… Ну, чому мені так не щастить? — Макс зобразив недовольну гримасу, як рапом відчинилися двері будинку і на порозі з'явилася білявка в коротенькому літньому платті і в туфлях на величезних підборах.

— Bonjour. — сказала вона і, закліпавши, подивилася на Макса.

— Друзі мої, — сказав Макс. — Це моя дружина Ельза… — потім він звернувся до неї французькою, представляючи їй своїх гостей. Та посміхнулася, і, нічого не відповідаючи, повернулася в будинок.

— А ти казав, що дружина у нього Ілона… — Аня пошепки, щоб не почув Макс, сказала Алексу, ніби сама питала, коли вони діставали з багажника пакети з супермаркету.

— Я ж тобі просто недорозповів всю його історію, тому дружина у нього зараз не Ілона, а Ельза, але ти не поспішай, ти ще не раз здивуєшся, коли побачиш, як тут все заплутано. — так само пошепки відповів їй Алекс. — Тут навіть з Ельзою не все так просто.

Тут

1 ... 23 24 25 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одержимість», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одержимість"