Читати книгу - "«…Моє дружнєє посланіє». Вибрані твори"

ГНАТ

А був колись, та мохом серце обросло, як той гнилий нікчемний пень дубовий. Прийде і твоя пора, все згадаєш. (Ласково.) Годі ж тобі, годі! Не дивись так хмарно: далебі, не полеппа. Дурниця все: і товариство, і любов – цур їм! Нема їх на світі. Одні дурні і діти вірять латинським віршам. А лучче поговорим о ділі, а тим часом налетять сороки чорноброві, вип'єм, пожартуєм, і, вір мені,– вся дур із голови вилетить. Я се знаю: мене лихо навчило.

НАЗАР (Вставая из-за стола.)

Та і я ізвідав горе, та нічому не навчився; тебе ж не хочу слухати: ти зліший дяво-ла. (Хочет идти.)

ГНАТ

Куди ж ти?

НАЗАР

З тобою холодно, піду у пекло погріться.

ГНАТ

Стривай, ти сам не знайдеш. Я шлях тобі покажу.

НАЗАР

Найду й сам.

ГНАТ (Удерживает его.)

Ти і справді хочеш іти? Скажений, ти з глузду з'їхав!

НАЗАР

Я нікому не дам себе в обиду і дурного совіту не послухаю. Пусти мене.

ГНАТ

Насилу прочунявся. Та куди ж ти, навіжений?

НАЗАР (Вспыльчиво.) Мовчи, а то тут тобі й амінь.

ГНАТ (Не выпуская руки Назара.) Так і я зумію, та що потім? З холодним мертвецем у домовину?

НАЗАР Хоть до чорта у пекло! Пусти мене, я піду у Чигирин до полковника.

ГНАТ Чого?

НАЗАР Уб'ю його!

ГНАТ А як не вб'єш, тоді що? Чи не мусиш ублагати його відкинуться від Галі? Га?

НАЗАР Так чи не так, а я піду.

ГНАТ До дявола в гості? Чи не лучче ж, замість пузатого полковника, обняти тонкий та гнучкий стан Галі? Не хмурся, та послухай, та роби так, як я тобі скажу, бо ти сьогодні нічого путнього не видумаєш.

НАЗАР Що дальше?

ГНАТ (Осматриваясь.)

Чи глухі тут стіни? (Вполголоса.) Украдьмо Галю, от і все. Чи добре?

НАЗАР (Немного помолчав, жмет руку Гната.)

Прости, мене…

ГНАТ

Ну, що ще?

НАЗАР

Ти певний друг!

ГНАТ

Ну, об сьому послі. Кажи, так чи не так?

НАЗАР

Так! Я ввесь твій: говори, приказуй.

ГНАТ

Слухай же. Вона, звісно, виходила до тебе коли-небудь пізно вечером у садок, хоть, може, й не одна?

НАЗАР

З ключницею.

ГНАТ

Суща коханка! Чи не завалявсь у тебе в кишені який червінець?

НАЗАР

Два.

ГНАТ

Ще лучче. Се ж буде ключниці на сережки, а плахту на словах обіщай. Тільки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала, бо жінки наголо всі цокотухи: не для їх вигадано слово мовчати; до того, ще й дорожче запросить.

НАЗАР

Нічого не пожалую, усі віддам, що в мене є. Де тілько ключницю побачу?

ГНАТ

Вона буде тут. Адже ти чув, як ласка хазяйка Стеху за те, що довго бариться? Гляди ж, зробиш тут усе як треба, а я дожидатиму вас край старої корчми з тройкою добрих вороних. Знаєш, за садком, на старій дорозі?

НАЗАР

Знаю.

ГНАТ

Сю корчму і днем люди, хрестячись, обходять, а вночі ніхто не посміє; так кращого місця нічого й шукати; тільки порайтесь моторніш.

НАЗАР

А як вона не захоче – що тоді?

ГНАТ

Хто? Ключниця чи…

НАЗАР

Та й та, й друга.

ГНАТ

Захочуть обидві, тільки ти зумій согласити. Ключниця за червінця піде колядувать хоть до самого сатани; а Галя в одній сорочці піде за тобою на край світа; а як се дуже далеко, так ти спровадь її на Запоріжжя, а там і сам гетьман не більший од чабана. Адже ти не виписувавсь із запорожців?

НАЗАР

Ні.

ГНАТ

Так якого ж злидня ще хотіть? А хто, пак, у тебе курінним отаманом?

НАЗАР

Сокорина.

ГНАТ

Знаю! О, голінний{57} завзятий чоловік! В кірці води дявола утопить, не то що в Дніпрі. А! здається, хтось іде.

НАЗАР

О, якби твоє, брате, слово та Богу в уха!

ГНАТ

Нема нічого на світі легше: тільки повеселій, будь козаком. Мовчи. (Громко.) Ну вип'ємо ж чарочку за шинкарочку. Пьют.

ХОЗЯЙКА

Як же я утомилась! Насилу найшла її, прокляту Стеху!

ГНАТ

А що, змахнула пил з місяця?

ХОЗЯЙКА

Смійтесь, а воно й справді погода утихомирилась.

ГНАТ

Оце ж тобі за труди. (Подает чарку.)

ХОЗЯЙКА

Цур йому, як я втомилась!.. Ні, спасибі, не під силу… Хіба вже для вас. (Пробует понемножку. Гнат знаками просит. Она, в притворстве усилий и кривляний, выпивает, а остальные капли хлещет в потолок.) Щоб вороги мовчали й сусіде не знали! (Отдает чарку.)

ГНАТ (Подносит Назару; тот отказывается знаком.)

Не хочеш – як хочеш. А мені здається, що і на світі нема такого горя, якого б не можна було утопити в чарці горілки. Чарка, друга і – чорта у воду. Так, Катерино?

ХОЗЯЙКА

Як кому іншому, то й кварта не поможе.

ГНАТ (Назару).

А ти справді не будеш пить?

НАЗАР

Не буду.

ГНАТ

Вольному воля, а спасенному Рай. За твоє ж здоров'я! (Выпивает.) Праведно співається в тій пісні, що каже: коли б мужику не жінка, не знав би він скуки, коли б не горілка, де дівать би муки? Так у горілку її, прокляту, у горілку! Розумний чоловік тебе видумав, так! (К Назару.) Та на тебе бридко й дивиться. Ну ще ж одну та й годі вже. (Наливает.) Чи втямки тобі, як ми втікали з Братського на Запоріжжя та на дорозі зустріли одну чорнобривеньку і ти чуть-чуть був не проміняв запорозької волі на її чорні брови? Бач? ти забув; а я так все за прошедше знаю та й, що буде, од гадаю.

СТЕХА

(Вбегает второпях.) Ох, моя матюнко, як утомилась! Шуточки? Оббігала усі усюди! (Осматриваясь.) Ах, Боже мій! я і не бачу. Добривечір вам! От вже й не думала й не гадала! Спасибі, спасибі, не погнушались наших слобідських вечерниць. Так уже й не здивуйте: у нас усе абияк, не те, що у вас у Чигирині.

ГНАТ

Так у вас ще краще.

СТЕХА

Годі-бо вам сміяться.

ХОЗЯЙКА

Чи прийде ж хто?

СТЕХА

Як же? Усі прийдуть.

Гнат берет за руку хозяйку и отводит в сторону. Назар встает из-за стола и подходит к Стехе.

ГНАТ (К хозяйке.)

У мене щось голова розболілась; піду подивлюсь, який місяць. Чуєш? А про кобзаря, мабуть, і забули. Збігай лишень. Без його і гульня не гульня.

ХОЗЯЙКА

Стехо! ти звала Кирика?

СТЕХА

Моя матіночко! І забула. Я зараз збігаю.

ГНАТ

Вп'ять де-небудь застрянеш… Збігай лучче