Читати книгу - "«…Моє дружнєє посланіє». Вибрані твори"

ХОЗЯЙКА

Добре.

Хозяйка и Гнат уходят.

НАЗАР (Берет заруку Стеху)

У мене просьба до тебе, Стехо.

СТЕХА

Знаю, знаю, яка просьба: сказать панночці, щоб вийшла до вас, як пан засне. Та тепер тільки не те вже, що перше було. Адже ви самі знаєте, що незабаром зробилось.

НАЗАР

Се не помішає; мені тільки одно словечко сказати. (Дает ей червонец.) На тобі; ще й плахта буде, коли услужиш.

СТЕХА (Принимает червонец.)

Не придумаю, як би се зробити. Лиха година те, що старий цілісіньку ніч очей не заплющить. Сердешна панночка! А як я плакала, як просила! Ні, таки на свойому поставив старий сатана.

НАЗАР

Так ти зробиш? Дожидати?

СТЕХА

Зроблю, зроблю, тільки…

НАЗАР

Не бійсь! Більш копи лиха не буде. А коли хочеш, так і ти з нами. Ну лишень чкурнем.

СТЕХА

Куди з вами?

НАЗАР

Туди, де лучче жити, де будеш ти панією, а не ключницею: чи второпала?

СТЕХА

Глядіть, чи не дурите ви мене? І справді думають, що як вони багаті, так усе і їх.

ГНАТ (За сценою.)

Катре, Катре! А погледи, що се на місяці?

Голос хозяйки. Хіба не знаєте? Брат брата на вила підняв.

ГНАТ

Як же се? Далебі, я не чув.

ХОЗЯЙКА

Нехай у хаті розкажу, я змерзла.

В продолжение этого разговора Назар объясняется со Стехой знаками и шепотом. Стеха делает утвердительний знак и отходит. Входят Гнат и хозяйка.

СТЕХА

А хіба ж ви сього не знаєте?

ГНАТ

Або забув, або і зовсім не знав; не згадаю.

СТЕХА

Так ось, бачите, як воно. Як Христа дочитались, старший брат на Великдень, коли ще добрі люде на утрені стояли, пішов підкинуть волам сіна, та замість сіна проткнув вилами свого меншого брата: так їх Бог так і поставив укупці на місяці, на вид усьому хрещеному миру, щоб бачили, що і скотині гріх їсти у такий великий празник, поки пасок не посвятять, а не то що людям.

ХОЗЯЙКА (Насмешливо.)

Ач, як мудро прочитала!

ГНАТ

Чудо, не дівка! Розумна і красива. (Обнимает Стеху.)

СТЕХА (Притворно.)

Що се, які справді безстидні оці городські козаки! Усе б їм знущаться над нами, та й тільки.

Гнат целует ее.

Ну! от іще видумали що! Неначе се звичайно! Пустіть, далебі закричу.

С шумом входять козаки и девушки.

В ТОЛПЕ

Ай да Стеха! От моторна: і тут успіла. А старий Кичатий!..

СТЕХА (Вырываясь.)

Ну що? поживились? Не бійсь, таки не довелось поцілувати. Хто там горло дере, що успіла? Вони тільки так, нічого не зробили.

ГНАТ (К козакам.)

Ну хто у вас отаман? Чи єсть музики?

ГОЛОСА

І кобзар, і музики.

ГНАТ

А останнє: випить і закусити?

ГОЛОСА

Як без сього? Усе є.

ГНАТ

А, та й бравії ж молодці! Що твої чигиринці! (К девушкам.) Котора ж із вас піде зо мною танцювати?

ГОЛОСА

Пропустіть, пропустіть – музики йдуть.

Входят музыканты-жиды. Впереди слепой старик с кобзою. Девушки и козаки в беспорядке расступаются. В продолжение суматохи Назар разговаривает с Гнатом.

ГНАТ

Будь-бо веселіший, не показуй виду. Стеха зуміє одкараскаться од них, тільки нам з тобою треба попереду утікати. Я, пожалуй, хоч і зараз піду, а ти зостанься тут поки – так, для виду. Та чуєш: не дуже довго женихайся, а мерщій в корчму; я там буду.

НАЗАР

Добре, тільки і ти проворніше.

ГНАТ

За мене не бійсь. Дивись, старії знакомії! Кузьма, яким се побитом тут опинились?

ОДИН ИЗ КОЗАКОВ

З хуторів до церкви, а вечерниці по духу чуємо.

ГНАТ

Молодці! А ви, жидова, як сюди зайшли?

ЖИД

А так, с ляхом. У Цигирині нема заробітку, а ми процули, що у пана Кицатого весілля буде, так і прийсли сюди.

ГНАТ (В сторону.)

Жидівське ухо! (Громко.) Ануте ж! Учистьте запорозького козачка. (К козакам.) А з вас хто бойчіший? Удар, я подивлюсь, чи так, як у нас бувало на Запоріжжі! (Тихо Назару.) Годі, не дурій. Я ж кажу усе буде добре.

НАЗАР

Чи буде, чи ні, тільки зділай милость, не бався тут, іди швидше.

ГНАТ

Поспіємо ще з козами на торг. Не показуйся, будь ласкав, таким сумним: все зопсуєш. Подивимся козачка, та й годі.

Удаляются в глубину и разговаривают между собою. Музыканты заиграли. Один козак выскакивает из толпы и пляшет козачок. Гнат и Назар любуются.

ГНАТ

Ай да молодець! От жвавий! Що твій запорожець!

Танец кончается.

Hy веселітеся ж, люде добрі, гуляйте, хлопці, а нам уже годі, пора їхать: до Чигирина не близько, а до світу треба буть там. Прощайте, козаки! Прощайте, дівчата! Прощай, хазяйко! А де ж та… Кичатого? (Стеха прячется между козаками. Гнат, поймав ее, целует.) Прощай, сердечко моє, моя розумниця, моя красавиця! Прощай!

СТЕХА (Вырываясь.)

Ай-ай-ай! Закричу, їй же то богу, закричу.

Назар и Гнат уходят. Хозяйка провожает их.

СТЕХА (Охорашиваясь.)

Що за народ такий сі козаки! Усе б їм цілуваться. Неначе й помоглось. (К хозяйке.) Тітко, тітко! анумо ми з тобою. (Пляшет и поет.)

ХОЗЯЙКА (Вырываясь.) Ох, мої зозуленьки! По старості літ мені б і не подобало.

Стеха между тем шалит с козаками, хватая за руку молодого козака, и, вертясь, приплясывает.

ХОЗЯЙКА

Оце яка жартовлива! Та перестанеш ти чи ні?

СТЕХА (Пляшет и поет.)

Що ж ви, родимець би вас вбив! Тільки дурно гроші берете! Кусок би вам сала, а не грошей.

В толпе хохот.

А де ж наш Кирик? Сюди його! Він один лучче усіх цих голодранців.

Выходит кобзарь.

Ось він, мій голубчик. Ну лишень яку-небудь пісеньку з приговорками або казочку-страховиночку, щоб цілу ніч не заснулось.

КОБЗАРЬ

Добре, добре. Хочеш казочку, хочеш пісеньку, що любиш.

ГОЛОСА

Казку! Казку!

ДРУГИЕ

Ні, пісню, та таку, щоб жижки затрусились. Ми ще не танцювали.

ПЕРВЫЕ ГОЛОСА (И с ними Стеха паче всех.)

Натанцюєтесь іще, поки до третіх.

СТЕХА

До півнів ще не трохи. Казку! (К хозяйке.) Казку, тітко?

ХОЗЯЙКА

Звісно, казку, поки ще не так пізно; а опісля і слухать страшно буде.

КОБЗАРЬ

Коли казку, так казку; мені все одно.

В ТОЛПЕ

Перещебетала-таки, цокотуха.

ДРУГОЙ ГОЛОС

Ач яка!

СТЕХА

А що, га? Таки перещебетала!

Кобзарь садится на скамейку. Кругом него с шумом и хохотом толпятся в беспорядке козаки и