Читати книгу - "Джін, або Червона калюжа на розбитій бруківці"

Іще одна обставина заінтригувала поліцію: більш ніж дивна схожість (зовнішній вигляд, обміри, риси обличчя, колір очей та волосся тощо) між Сімоном Лекером і мертвою дівчиною. Факт настільки всіх спантеличив, що виникла думка, ніби це одна й та сама особа: чарівний викладач французько-американської школи був просто перевдягненою в чоловіка жінкою. Та цю привабливу гіпотезу було відкинуто, бо шкільний лікар за два тижні до зникнення оглядав Сімона й засвідчив його належність до чоловічої статі.

Цей лікар — доктор Морган — лікував Сімона від хвороби зору, причому, здається, досить гострої, можливо, нервового походження. Хворий твердив, що страждає від постійного погіршення зору.

Доктор Морган захоплювався психоаналізом і подумав, що йдеться про звичайнісінький едіпів комплекс. Та пацієнт із сміхом відповів, що йому нема чого робити в Кельні. Цей безглуздий жарт спантеличив доктора й породив нові припущення. Не виключалося, що пацієнт був просто симулянтом, але й таке припущення не мало підстав.

З усіх дійових осіб, що з'являються в оповіді, принаймні одна існує насправді. Це маленька Марі. Вирушивши від покинутої майстерні, слідчі легко знайшли кафе, в якому не подавали піцци. Поліція стежила за цим закладом кілька днів. Маленька Марі в сукенці зразка 1880 року ввійшла до кафе 21-го ввечері (як з'ясувалося пізніше — щоб сплатити борг). Коли вона вийшла, інспектор рушив за нею. Він дійшов до провулку Верценгеторіга. В середині того довгого прямого провулку в подію втрутилися наші люди. Без шуму перепинивши занадто допитливого слідчого, вони повернули його до відправної точки.

У Франції нумерація поверхів починається з другого.

В українській мові такої форми не існує.