Читати книгу - "Хіть, Ельфріда Елінек"

тутешні жінки, їм доводиться всюди тягати за собою свій широкий таз, у гарячу воду якого чоловіки опускають ноги, щоб відкрити шлюзи й розкупорити вени. У цих важких селянських кобил є лише один шлях стати вибраними: з відходів і руїн вони готують для родини рідну домівку. Їхні фігові дерева ростуть, заповнюючи весь двір, однак чоловіки люблять зрошувати інші борозни. А жінки залишаються вдома й чекають, що ілюстровані журнали покажуть їм, як їм добре живеться. Бо ж їм тепло й сухо в памперсах своїх нестерпних домашніх турбот. О, яке щастя — їхні добрі вершники охоче зіскакують на них!

8

Я навсправжки закликаю: блакить і ненасить для всіх!

Ця жінка ось-ось зайде до вас, прошу хвильку зачекати. Колись їй потрібно підготуватися: під час поцілунків (назовні з-під обшивки дародавця, якщо вже ви поклали відкритися) найкраще володіти всіма своїми почуттями. Студент прибрав таку гарну позу, що вона дозволяє йому обмацати себе. Він кладе руку між її стегнами. Спрямувавши погляд у бік своїх прагнень, він залазить їй під одяг, який складається головним чином зі звичайного халата, якому однаково не встояти. Багатьом доводиться їздити на жахливих автобусах (і жахливо мордуватися, коли доводиться висиджувати не на тих геніталіях). Власник, а точніше, попутник його триєдиних бажань до нас надто звикає й не хоче нас випускати зі свого гостинного помешкання на першому поверсі. Дозвольте мені пояснити вам про триєдність: жінка складається із трьох частин. Беріть її згори, знизу або посередині, поки вони нарешті не доберуться до затишних спортивних майданчиків, де зможуть наздогнати одне одного, але ніколи один одного не осягнуть. Там вони волають щосили й орудують гирями й чашками своїх ваг. Отже, жінка чекає не дочекається того, щоб її злегка підпекли зсередини.

Вигнати нас із теплого кутка в нічну годину може не одна тільки вбиральня, розташована в загальному коридорі, де ми хитро озираємося, чи не бачить нас хто, притискаємо свою плоть рукою, немов боїмося втратити її на найближчій розвилці, перш ніж сходити за ділом за власноруч пофарбованими дверима із деревинностружкової плити.

З усіх можливостей отаборитися парубок вибирає тільки одну, проте обрана ним кімнатка пручається, ні, вона випереджає його, квапиться у темряву і в холоднечу! Ґерті першою опиняється біля будиночка-годівниці для звірів. У цьому місці багато хто вже говорив про поцілунки, світив кишеньковими ліхтариками й відкидав на стіни величезні тіні, щоб виявити себе іншою людиною в більшому форматі, ніж окрема особа, що криво звисає із крісла підйомника. Ніби від безмірної жадоби ці люди можуть збільшитися в розмірах і ще раз жбурнути м’яч у кошик, і навіть потрапити в нього! Гравець може мати великий зріст. Вони повитягали назовні всі свої причандали, щоб підступити до партнера. Вони докладають безодню невідкладних зусиль, що поєднують бруд і гігієну, щоб володіти одне одним, як зазвичай кажуть невлад. Ми зупиняємося в цій курній будці, де два предмети домашнього начиння, що мають найпростішу геометричну форму, рухаються назустріч один одному, тому що хочуть перекроїти самі себе (цілком оновитися!). От-от, зараз! На сходах раптом опиняється якась жінка у самій комбінації із глечиком води в руці: запитаєте, для чого? Чи насилала вона на нас непогоду, а чи просто збирається заварити чай? Жінка миттєво перетворює найнезручніше й найхолодніше місце на затишне лежбище. Жінка може зробити його досить затишним, перш ніж відплатить своєму партнерові таємними пестощами або прихильністю. Із цим парубком у її життя ввійшов, нарешті, той, хто може виявитися найбільшим інтелектуалом. Тепер усе буде інакше, ніж заплановано, ми відразу ж накидаємо новий план і розпускаємо пір’я. Ваша дитина й на скрипці грає? Напевно, не цієї хвилини, бо ніхто не натискає зараз на її спускову кнопку.

«Ходи сюди!» — кричить вона Міхаелеві, наче їй належить отримати гроші з продавця, який ненавидить нас, покупців, та все ж без нас йому не обійтися. Він мусить викласти на прилавок усі товари відразу, щоб ми могли розплатитися собою. Нарешті ця жінка хоче, щоб скінченне тривало без кінця. Спершу, раз-два (і ви можете спробувати так зробити, сидячи у вашій машині, обмежені в швидкості, так само як і в мисленні), наші губи накинуться одне на одного, потім обрушаться на геть усі порожнини в нас, щоб ми дечого навчились. І ось наш партнер для нас — цілий світ. Ось-ось, за кілька хвилин, Міхаель увійде до Ґерті, з якою він познайомився недавнечко або бачив лише одного дня, увійде, як провідник спального вагона, що стукає твердим предметом у двері вашого купе, перш ніж зробити крок усередину. Він закидає халат жінці на голову і в нараяному самому собі збудженні губами доводить жінку, досі пустельну, до того, що вона боязко встає перед віконцем у чергу, в якій стоїмо і ми з вами, перед касою, в якій матня бубнявіє чималою копійкою. Ми — найзапекліші вороги себе самих, якщо йдеться про смак, адже кожному до смаку щось своє, хіба не так? А що, коли навпаки, коли ми просто хочемо кому-небудь сподобатися? Чим ми тепер займаємося, у своїй страшенній ліні закликаючи чужу плоть, аби вона перейняла нашу роботу?

Міхаель закидає ноги жінки собі на плечі, немов дві тролейбусні штанги. Підштовхуваний дослідницьким запалом, він тим часом видивляється в її непромиту ущелину, в спеціальну складчасту модель, що її має будь-яка жінка, забарвлену в той чи інший лавандовий або бузковий відтінок. Він подається назад й уважно дивиться туди, де він постійно зникає, щоб цілим і здоровим знову з’явитися навіч і дістати цілковиту втіху. Це при всіх його недоліках, поміж яких спорт належить не до найменших. Жінка зве його. Що трапилося з її водієм, з її зводителем? Оскільки нагоди помитися в Ґерті нема, отвір якось неясно бовваніє, немов обтягнутий пластиковою плівкою. Як тут устояти проти спокуси й не засунути всередину свого пустотливого пальчика (можна використовувати й горошини, і квасолю, і англійські шпильки, і скляні кульки), ти відразу пожнеш найбурхливіше визнання з її боку, такої маленької й завжди на щось хворої. Непіддатлива плоть жінки виглядає недоторканною, і на що вона придається? Її використовують, аби чоловік міг боротися із природою. Використовують її і для того, щоб з’являлися діти й онуки, які постигають на полуденок. Міхаель розглядає складну архітектуру Ґерті й кричить на всю пельку. За волосся на лобку він притягує до свого обличчя її пиріжок, який тхне невдоволенням і слизотами, наче збираючись препарувати груп. Про здоров’я і вік коня свідчать його