Читати книгу - "Вибрані твори"

то у Пирятині, а це у Москві, де «СІМ» претендує на представництво української пролетарської літератури. «СІМ» скомпрометував цим виданням не тільки себе, а й цю літературу — в цьому біда. Не викупає убогого змісту й передова «Заклик», суть якої полягає в пропозиції вчитися й набувати знання. Дивуєшся керовникам «СІМ'у» В. Ґадзінському й Гр. Коляді, що не потрудились навіть з себе видавити ліпшого матеріялу, ні зі своїх підопічних, що бува кращі речі друкували подекуди. Недбайливість доходить до того, що в журналі, де стоїть підпис «відповідальний редактор В. Ґадзінський» (це ззаду, а спереду великими літерами «за редакцією Грицька Коляди») вміщено листа того ж В. Ґадзінського до «шановного редактора». Сам собі лист пише! Цього уже й світ не бачив. Незгірше й зміст того листа. В. Ґадзінський попереджав редакцію «Червоного Шляху», що не буде брати в ньому участь, зважаючи на лайливі рецензії на його книжку — аж доки не переміниться склад редакції «Червоного Шляху». Бідний товариш Шумський[644]! Бідні тт. Яловий, Хвильовий і Тичина[645]! Доведеться їм шукати іншого хліба.

Але ми боїмося, що такі ж листи може одержати й «Неоліф» від усіх його нередакторів. Не будемо брати участи ані в «Неоліфі», ані взагалі в «СІМ'і», поки там такі мудрі керовничі сидять і дурниці роблять, з читачів глузуючи. Що так скоїться, ми певні, бо вже кубанські гуртки «СіМ'у» звертаються до «Плуга», бачачи, що не в ті ворота були попали.

[Рецензія на книгу І.Полярного «Чорні силуети»][646]
І. Полярний[647]. Чорні силуети. Новели. — Охтирка, 1925 р. 1000 прим. Ц. 10 коп.

Час од часу випливають отакі місцеві видання округових «кущів» здебільшого (як і це) плужанських. Так видали колись (їм присвятив свій фейлетон В. Коряк — «Література сон городів») свої вірші тт. Ведмицький, Ставко й Хоменко в Прилуках, т. Лучанський в Ромнах[648]... Тепер Охтирка демонструється. Не сказать би вдало, але й те добре! — не на на глузд та сміх (як на Охтирку, звичайно, як на «кущі»).

П'ять маленьких ескізів, малюнків, що за нерозумінням автора названі новелями. Бідачна на вокзальнім асфальті «Мадонна», мовляв, Петро-каменяр сп'яна б'є неповинну жінку. Комсомольці не приймають до себе дівчину через міщанське походження, хоч вона самовіддано працює на цегельні. Бідачна Минька їде «зайцем» в потязі й з божевілля падає на рейки. Заґратована тюрма, а навкруги міщанське життя — ось зміст ескізів т. Полярного. Фабули майже в жодному немає. Мова трохи претензійна, з начитаних романів. Видно бажання писати й... невміння писати. Ранувато було книжку видавати — навіть для Охтирки. Добре, як сказали вже, що на глузд молодий автор не попаде.

[Рецензія на книгу К. Буровія «Европа чи Росія?»][649]
Буровій Кость. Европа чи Росія? Про шляхи розвитку сучасної літератури. — Москва, 1926. Стор. 40. Ціна 40 коп.

Ще одна полемічна книжечка, що в основі своїй наближається до позицій, зайнятих у літдискусії «Плугом».

Зміст — чотирі газетного типу статті:

1. «Европа чи Просвіта» або «напостовщина та воронщина[650]» в українському національному вбранні, — де автор досить вірно проводить аналогію між російською та українською літдискусіями, не вдаючись до аналізи їхніх причин, лише зовнішнє, поверхово.

2. Просвітянська «провокація» або легалізований «олімп» — має темою відомий диспут у ВУАН