Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Невідоме Розстріляне Відродження 📚 - Українською

Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Невідоме Розстріляне Відродження" автора Павло Коломієць. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Поезія / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 241 242 243 ... 552
Перейти на сторінку:
тім? — Великих хмар на сонці золотім Лукавий дим це в чорнім ореолі. Сказать тобі? – Дівчина у сваволі, З якою йшов я, в серці молодім Розбила все: любов, і честь, і дім, І зблідлу посмішку ясної волі. Сказать? – Не жив, не жив я ще життя. Життя не бачив, як ішло воно. Я мріяв жити. Жив я без знаття, Що найгіркіше п’ю з гірких вино. А п’яний шум цей знищив серце болем, Мов дикий вихор все квітчасте поле. «Я пив вино, як пила б ти шампани…»
Я пив вино, як пила б ти шампани, Не знаючи, що опій п’ю, гашиш… А серце билось, стрибало скоріш, Як на шнурочку лялька з порцеляни. І були б мрій розсвітлені екрани П’янили серце все палкіш, палкіш, Коли б знічев’я не розтяв їх ніж, Коли б не сплили кров’ю серця рани… Немов з трудящого джерельця, б’є Із серця кров, розлилась довкруги, Вже затопила вогняне моє Бажання мрій, життя, борні, снаги. У хвилях котить гомони розпуки, Невольні взявши у кайдани руки! «Не бачити мені вже більш обнови…»
Не бачити мені вже більш обнови, Не пережить весни і серця бур — Бо туго, грізно затиснувся мур Довкола серця, й серце тоне в крові. Ненавиджу, ненавиджу з любови І світ, і світло, й літепло, мов щур. Останній вже чіпився серця дур, Немає глузду в серця мого мові. Сказать тобі ж я мусив це умить, Щоб ти не мріяла знайти чуття, Його краплину, чисту, як блакить, І щоб не снила любо, як дитя, Любов свою подать мені з казками… Втікай із нею, хай цвіте квітками! «Ти не злякалась. Тихо ждеш, покірно…»
Ти не злякалась. Тихо ждеш, покірно. І чую я: розсипавсь мур, як стій. Одплила кров із ран і, мов олій, Бальзам, ти їх лікуєш
1 ... 241 242 243 ... 552
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невідоме Розстріляне Відродження», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Невідоме Розстріляне Відродження"