Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

Настя просто уткнулася батькові в груди й обійняла. Він дбайливо обійняв доньку і гладив по спині. Альфред відірвався від телефону і сказав:

— Написав Антошці, він зайде в гості трохи пізніше, послухає і скаже, хто займеться цією справою.

Сергій зайшов із пультом від дрона, а дрон влетів за кілька секунд слідом за ним.

— Забрав у хлопців іграшку? — запитала в хлопця.

— Так. Ледве відібрав дослідний зразок. Повинен же я перевірити як він ваш похід пережив і звіт переглянути. В окулярах із чотирма дронами знайшли глюк в одному з дронів.

Почули як додому зайшов Антуан з Інгою.

— З приїздом, — сказав Антуан, я посміхнулася — Ізько, а синці звідки?

— Упала в річку. І ти вчасно надіслав батьковий щоденник, — наставник насупився, але все ж віддав мені квіти.

— І що сталося? — запитав він похмуро.

— Із тіткою поспілкувалася.

— Її та її спільників затримали, судитимуть за піратство і величезний список злочинів, — сказав Альфред, — зокрема за організацію та вбивство брата замаху на Ізабеллу. Судячи з того, що їй і її друзям пред'являють, там кілька разів смертна кара, потім ще кілька довічних і так по дрібницях.

Усі трохи видихнули.

— Невже вже все закінчилося? — запитала Інга — І вже не буде замахів на Ізабеллу?

— Сподіваюся на це, — сказала з посмішкою. — Альфред, а точно всіх її подільників спіймали?

— Це перевіряють. І повір, поки все не витрясуть із них, всі не заспокояться. І свободи вони більше ні коли не побачать. За ними такий шлейф злочинів, що, гадаю, навіть на інших планетах на них чекає смертна кара.

— Ізо, скажи їм, — змовницьким шепотом сказала подруга.

— Може потім?

— Ні! — обурилася вона — Зате зміна теми і приємна новина.

— Ну, що за приємна новина? — суворо запитав Антуан.

— Іза вагітна! — радісно сказала Настя.

Сергій, Антуан та Інга полегшено видихнули й радісно посміхнулися.

— Ми як відчували, що квіти будуть доречні, — сказала Інга. — Рада за вас.

— Я теж радий, — сказав наставник з усмішкою, — дідусь теж зрадіє.

— Давайте йому хоч пізніше скажемо, ну коли фотографія вже буде. А то поки я сама в це насилу вірю.

— Ізько, ти мене чи що не пам'ятаєш, я не вірила навіть коли живіт рости почав. Тільки коли Єгорка заворушився ось тоді, я вже й повірила остаточно. Притому з Антоном було точно так само!

Усі розсміялися, скидаючи напругу від обговорення моєї тітоньки та її діянь. Поки чекали на прихід Антона, Сергій розібрав на столі один із дронів у вигляді плоского каменю. Хмикнув і подивився в загальну кімнату. За кілька секунд на кухні з'явився сонний Єгорка.

— Синку, а ти навіщо розбирав дрон?

Дитина зобразила здивування на обличчі. Альфред тихенько пирснув і уткнувся мені в плече.

— Єгор? — запитав суворо Сергій.

— Я не чіпав, — тихо сказала дитина.

— Правда? — А чиї це каляки маляки на внутрішній частині дрона. Я здивований, що він у дядька Роми взагалі працював.

Дитина винувато опустила голову. Сергій почав дивитися мікросхеми і запитав у дитини.

— Що ти тут уже лагодив? Показуй.

Усі з цікавістю спостерігали за ними. Дитина дістала плату і показала батькові на пару дротиків. Сергій їх під'єднав правильно до плати. Потім перевірив як дрон літає. Задоволено хмикнув.

— І навіщо ти це зробив?

— Грався у винахідника, — тихо сказав малюк.

— Винахідник ти мій маленький, — лагідно обійняв Сергій сина і сказав — наступного разу не чіпай татові іграшки. Домовилися?

— А якщо я теж хочу ними погратися.

Я уткнулася чоловікові в плече тихо сміючись. Ех, хлопчики такі хлопчики в будь-якому віці. Що дорослі в поході саме гралися дронами. Що чотирирічка вдома грається дронами.

— Насамперед питай дозволу і будемо грати разом, якщо це буде можливо. Зрозумів?

— Так.

— Сергію, тепер дрон з окулярами добре працює?

— Так. Виявляється, хтось просто погрався з ними. Але я ще все переберу і перевірю. І корпус потрібно з іншого матеріалу робити більш надійний. Це поки що тестовий варіант був.

Перед приходом Антона до нас ще Стас із Мариною зайшов. Вони вручили всім запрошення на своє весілля. Яке відбудеться через місяць.

— Ми хочемо відразу після весілля з'їздити кудись відпочити, погуляти. А то в готелі нудно буде сидіти. Я витримаю ще менше, ніж Ізька.

— Я от думаю, може, в гості на Меледіум напроситися, — висловила я свою думку, — там природа гарна. Є моря, річки, лісів багато. За бажання можна загубитися — але краще не варто. І хочеться ще подивитись де дідусь із бабусею жили і батько.