Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

лордських лицарів могли витримати лише ще кілька ударів. Іноді навіть бронебійне шило не можна було використовувати. Він ще пам'ятав вираз шоку і страху на обличчі золотоволосого лицаря під час першої битви. Але переважаюча техніка не могла визначити результат битви з великою різницею в силах. Армія гринуарів утворила шари блокади на півдні. Їх було тисячі, були також горгульї та залізні люди Саасальдів. Гвардійці Білого Лева і Валькірії захищали принцесу. День за днем їх змушували йти в Сапфірові гори. У горах не було їжі, щоб утримувати армію, особливо взимку. Навіть якщо їх було всього кілька сотень, повстанці хотіли заманити їх живцем.

Маршалл пожував шматочок твердого кореня трави, який був останнім з його запасів їжі. Що стосується конкретики, то він не міг згадати, коли востаннє їв. Його мозок трохи заціпенів від холоду. Останній прийом їжі був, коли він ділився зі своїми колегами смаженим гірським щуром, але він забув, коли це було. Але їжу ставало все важче і важче знайти. Патрульні не стільки стояли на варті, скільки шукали їжу. Кілька сотень людей, які перетнули гірський ліс, були схожі на катастрофу. Їм навіть доводилося копати шар мерзлого ґрунту, щоб шукати зимуючих тварин. Якби не отруйна кора сапфірових дерев, їх також можна було б використовувати для приготування супу.

Він пам'ятав перші кілька кровопролитних боїв. Обидві сторони з усіх сил намагалися збити один одного з ніг, але дворяни, заплативши страшну ціну, відступили. Вони вирішили оточити ворога замість того, щоб атакувати. У першому бою він згадав, що вбив трьох людей і був весь у ранах. Пізніше, чим більше він вбивав, тим менше у нього було поранень. Врешті-решт йому не було кого вбити — інша сторона перестала атакувати. Іноді він думав, що було б краще, якби він загинув у тих кровопролитних боях, щоб йому не довелося страждати.

. ó . ó .

Він був одним з третьої групи Лицарів Білого Лева. Це також була остання партія лицарів Білого Лева, яких тренував Тонігель перед війною. Він був уродженцем Тонігеля, народився простолюдином. Коли його обрали, його результати не були ні хорошими, ні поганими. Однак три дні тому він змінив свого капітана і став Великим Лицарем. В Еруані цей крок означав, що людина стане справжнім дворянином, а вона стане бароном. Однак це було безглуздо, тому що ніхто не знав, чи зможе він вижити в наступному бою, як і людина, яку він замінив.

.

Маршалл ні про що не пошкодував.

. ó

Він не був старшим сином. Перед Другою війною Тонігеля його батько-швець вигнав його в армійський табір і сказав, щоб він встав, як справжній чоловік, щоб захистити «те, що дійсно варто захищати». Однак він не встиг на війну, бо війна закінчилася в перший тиждень, коли він потрапив до військового табору. Під час битви при Ампер-Сіле він був обраний до гвардії Білого Лева. У певному сенсі це вважалося успіхом.

Однак він відчував лише невеликий жаль.

.

Гвардійці Білого Лева так просто не визнали б поразки.

.

Це було схоже на гордість левів, які втратили свого Короля Лева. Якби Король Лев все ще був поруч, вони б так не закінчили.

.

Маршалл обережно поклав ганчірку. Вигнуте лезо меча яскраво сяяло в холодному зимовому повітрі. Гарне обличчя відбивалося на лезі, яке було яскравим, як калюжа тьмяного світла. Це обличчя мало дуже серйозний вираз. Молодий Лицар був трохи приголомшений, бо це обличчя було не його.

Він здивовано підвів голову, і на нього кинулася висока тінь.

З гуркотом його меч упав на землю.

—

Зараз —

.

Король Лев повернувся.

,

Обличчя Старшої Принцеси було бліде, коли вона сперлася на подушку. Її срібні зіниці виявляли глибоке споглядання. Вона була поранена і була настільки слабкою, що майже залишилася без кісток. Її спочатку струнка рука тепер була видна ще чіткіше. Під її майже прозорою шкірою тихо текли сині вени. У ньому була хвороблива краса.

.

У дверцятах намету була невелика щілина, і яскраве світло проникало ззовні і падало на її тіло. Вона вперто сиділа прямо і, стискаючи меч обома руками, довго дивилася в той бік.

.

Фрея не могла не пожаліти її. Минулої ночі Брунгільда розповіла їй, що принцеса відчуває такий сильний біль, що уві сні облилася холодним потом. Її одяг був просякнутий потом, але прокинувшись, вона не видавала ні звуку, ніби рана повністю зажила.

,

З'їжте що-небудь, Ваша Високість. Вона не могла не вмовити її знову.

А ти? — обернулася Грифіна й спитала.

.

Я поїв. Фрея швидко відповіла: солдати знайшли пташенят

Вона не могла продовжувати, бо принцеса дивилася на неї з напівусмішкою. Вона вказала на їжу на тарілці Усі пташенята взимку пішли на південь від Шаблі. Це курка, така сама, як і те, що ви мені вчора подарували. Ви сказали, що вчора знайшли горлицю, і кожен з нас з'їв її половину. Це та друга половина, яку ви повинні були з'їсти?

,

Ваша Високість, я

Грифіна похитала головою, Фрея, я можу з'їсти збитковий бізнес римлянки, скільки б часу це не зайняло. Подумати, що вона давала його солдатам як пайок. Ця курка за смаком нагадує висушену деревину, яка зберігалася протягом року. Вам про це ніхто не говорив? Вона грайливо кліпала очима на своєму блідому обличчі. Як принцеса, я дуже прискіплива. Незважаючи на те, що ви дочка Евертона, ви можете ніколи не зрозуміти життя дворянина, оскільки ви народилися простолюдином.

Обличчя Лицаря почервоніло після викриття. Вона задумалася, чи не працює її мозок належним чином. Інакше, чому б їй не зробити щось таке просте, як сказати неправду?

Але усмішка на обличчі Грифіни зникла. Навіть у такому слабкому стані вона все одно випромінювала гідну ауру. Вона насупилася і сказала: Фрея, ти таємно приберегла для мене свій пайок?

Але я не така, як ви, Ваша Високість Фрея швидко захистилася.

Грифіна підвела голову і подивилася на неї: Ти мій командир, дурненька дівчина.

.

Вона простягла руку і легенько погладила меч.

!

Ми вже дізналися, що Амандіна вирушила до Маяка після того, як покинула Магітан. Якщо ми підійдемо ближче до Гринуар, у нас з'явиться шанс врятувати її. Якщо я не зможу оговтатися від поранень, ти візьмеш мій меч і представляти мою волю. Ви повинні врятувати її.

!

Ваша Високість!

, ó

Грифіна підняла руку: Це теж за війну в Тонігелі, Фрея, і я не можу