Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

?

Вона ніжно заплющила очі, її довгі вії злегка тремтіли, а голос знизився: Я не хочу залишати жодного жалю. Розумієш, Фрея? Я не хочу всіх підводити. Так само, як і мій батько, він зобов'язаний вибачитися перед тобою, Букче

Він – це він, а ти – це ти, груди Фреї здригнулися вгору і вниз Всі в Бучче проклинають твого батька, кажучи, що він безглуздий правитель, але у нього хороша дочка. Заради тебе ми навіть готові пробачити помилки твого батька. Тому що ми тільки сподіваємося, що Ваша Високість зможе жити добре, і одного разу під її наглядом все в цьому королівстві стане краще, ніж раніше!

.

Очі Грифіни трохи почервоніли, і вона посміхнулася Не хвилюйся, я так просто не здамся. Навіть у найтемніший момент я ніколи не зазнавав поразки. Я дочка Галлефу, і кров Святого Короля тече в моєму тілі. Ніхто не може перемогти мене, навіть смерть.

.

Її слова раптом припинилися.

.

Її срібні очі трохи замерзли.

Фрея саме збиралася щось сказати, але тонка рука вже лежала їй на плечі.

.

Фрея ледь не замерзла. Вона виразно відчула, що хтось увійшов до намету, але подумала, що це Брунгільда, бо валькірії не повідомляли. Але як тільки вона відчула знайоме тепло руки на своєму плечі, то відразу зрозуміла, що

?

Хто повернувся?

. ó .

Очі сильної жінки Лицаря відразу ж покрилися шаром води. Очі в неї були червоні, як у кролика, а коли вона повернула голову, з очей виступили сльози. Вона хотіла сказати людині, яка стояла перед нею, наскільки складною була їхня ситуація. Вона хотіла сказати цій людині, як вона переживає через війну в Тонігелі. Вона хотіла сказати йому, що Амандіну забрали ті люди, і вона не знає, жива вона чи мертва.

Їй хотілося голосно плакати, як дитині.

,

Але обов'язок змусив її стояти на місці, і вона все ще дозволяла сльозам текти по її обличчю. Вона подивилася на знайоме обличчя перед собою заплаканими очима.

.

Брандо з якимось душевним болем подивився на заплакану Валькірію.

Він ніколи не думав, що прапор Ауїна в його пам'яті одного разу виявиться безпорадним перед ним, як дитина без ніг. Сильний і твердий, слабкий і стрункий, мить, коли два різні види краси перетнулися, вона глибоко зворушила найніжнішу частину його серця.

Але принцеса все ще була осторонь, і Брандо міг лише обережно витерти сльози на обличчі Валькірії.

.

Вибачте, панове, я запізнююся.

,

Але, на мою думку, це завжди в самий раз. — відповіла принцеса з ледь помітною посмішкою.

.

У вузькому наметі.

.

Вони мовчки дивилися один на одного.

.

Один з них стояв.

.

Один з них сидів на ліжку.

.

Фрея раптом зрозуміла, що їм з принцесою може бути про що поговорити. Її сльози були ще мокрі, і вона міцно обійняла Брандо, таємно тримаючи його за руку. Брандо зрозумів, що вона мала на увазі, і в душі зітхнув на цю добру дівчину. Він посміхнувся їй і кивнув.

Я, я йду до міс Брунгільди. Вона, може, має про що мене запитати, міс Найт знайшла погане виправдання і повернулася, щоб піти.

,

Коли вони обоє проходили повз один одного, Брандо прошепотів їй на вухо: «На вулиці є їжа, я приніс для тебе деякі припаси».

Обличчя Фреї почервоніло, і вона, не озираючись, втекла.

.

Принцеса Грифіна спостерігала за їхньою взаємодією з проникливим настроєм. Її очі сяяли, і вона злегка посміхалася, але насправді була трохи стурбована.

Ніхто не може перемогти тебе, навіть смерть, Ваша Високість, Брандо подивився на свою принцесу, бо вони зовсім не можуть до тебе дістатися. Ваш Лицар перед вами, і ніхто не може зробити це без мого дозволу.

Ніхто не може зробити це з вашого дозволу, – додала принцеса Грифіна, – ви, здається, багато чого пережили.

Так, чи є натяк на перипетії?

.

Ні.

.

Сказавши це, вона, хоч і була дуже слабка, не могла стриматися від сміху.

Брандо також відчув зміни в принцесі. Вона стала дорослішою. Можливо, це була справжня вона, і поступово перекривалася тінню в його пам'яті. Він дістав пляшку з серцем Ангела і жестом попросив її випити, але ельфійська дівчина була незворушна і дивилася на нього лише очікувальними очима.

Брандо був приголомшений, а потім його серце злегка підстрибнуло.

Він допоміг слабкій дівчині піднятися, і вони вдвох неоднозначно притулилися. Казкова Принцеса подивилася на нього з довірою. Серце Брандо забилося трохи швидше, коли він опустив пляшку з серцем ангела і капнув краплю сяючої рідини на кінчик її тонкого язика.

Принцеса проковтнула його, і велична життєва сила, що міститься в рідині, відразу ж почала працювати. Її зів'ялі кінцівки знову стали пухкими, а шкіра білою і ніжною. Її срібні очі потроху світлішали, а щоки ставали здоровими і рум'яними. Її розпущене сріблясте волосся світилося сліпучим блиском. Наче зів'яла квітка знову почала розпускатися в житті.

.

Грифіна вражено подивилася на цю неймовірну сцену. Їй було байдуже, коли серйозні травми на її тілі повністю загоїлися.

Це

.

Це пляшка «Серце ангела».

?

Що це за святий артефакт, утворений кров'ю ангелів?

.

Брандо кивнув.

Принцеса, здавалося, поринула в роздуми, я винен вам ще більше, мій пане лицарю.

.

Я просто переживаю, що принцеса досі мене ненавидить, — безпорадно відповів Брандо, — назвемо це навіть.

.

Принцеса Грифіна збентежено підняла голову. Не говоріть про це! Але спогад, який змусив її збентежитися і розсердитися, тепер був трохи солодким.

Ця тема змусила дівчину-напівельфа трохи збентежитися, і вона трохи відійшла від його обіймів.

Хоча Брандо був трохи розчарований, він також розумів, що сьогоднішні дії принцеси вже довели її довіру до нього. Він не міг зайти надто далеко, а відстань між ними двома вже трохи збентежила його.

,

Принцеса Грифіна першою заспокоїлася і почала описувати, що сталося після його від'їзду. Деякі з цих слів Брандо вже чув, але коли це пролунало з вуст принцеси, це було інше відчуття.

Коли Брандо почув уривок про країну Еруїна, неоднозначна атмосфера в наметі вже майже зникла.

Після довгої розповіді принцеса Грифіна раптом зупинилася, а потім запитала: «Чи не могли б ви розповісти мені про саасальдійців?»

Ця тема ніби відкрила скриньку Пандори, і намет раптом замовк.

Брандо здивовано подивився на неї, він спочатку думав, що принцеса не візьме на себе ініціативу згадати про це. Трохи подумавши, у