Читати книгу - "Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер"

Емілія

Востаннє я бачила Дениса зранку у його номері... 

Не знаю, це все так складно. Так, я викрутилась з ситуації, проте все одно почуваю себе якось не дуже... Ні, мені не гидко, проте здається ніби я дівчина легкої поведінки, яка ось так легко може віддатися першому ж зустрічному. Хоч ми знайомі вже певний період часу, та я зовсім не знаю його, як і він мене. На додаток, у нас з ним взаємні почуття, і це ненависть... 

Весь день я прокручувала в голові усі ці події, і так і не знайшла логічного пояснення для цієї абсурдної ситуації. Та й Денис не поспішав про це ще раз говорити. Він, можливо, гадає, що раз я сказала що це нічого не означає, то для мене це не важливо. Це зовсім не так!

Потрібно освіжитись, бо діла не буде. 

30 хвилин, і ось я уже виходжу з ванної кімнати. Раптом чую стукіт у двері, певно принесли мою їжу, яку я замовила перед тим, як піти у душ. 

Відчиняю двері та бачу перед собою Дениса…

Денис 

Коли Емілія відчинила двері, я просто втратив дар мови. Не знаю, такого ніколи не було, але вона виглядала так спокусливо, ніби кликала до себе. Мокре волосся спадало на її оголені плечі, а на ключиці залишилися поодинокі краплі води. Її збентежений погляд смішив та вабив одночасно. Чесно кажучи, я думав, що як дівчина вона мене не приваблює, але чому ж тоді її тіло так спокушає мене? Я шалено хочу її, треба з цим щось робити. 

Беру себе в руки, і стараюсь не думати про неї... Але чорт, як тут не думати, коли вона стоїть вся така сексуальна…

Емілія

Все б нічого, та я стою замотана у білий рушник. Ото дірява голова, зовсім у думках літаю... 

– Еем, привіт. Ти щось хотів? – намагаюсь сховатися за дверима, та щось у мене не дуже виходить. 

– Я.. Вибач, що потурбував. Хотів запропонувати обговорити наші подальші дії, але бачу ти ще не готова. Я зайду пізніше, –  він зніяковів, ну звісно. Спочатку зранку проснулися разом, а тепер ще й стою тут вся, ледь не гола. 

– Якщо хочеш можеш пройти, просто дай мені 5 хвилин, аби я одяглася. Якщо ти не проти зачекати, звісно, – промовляю, а у самої аж у горлі пересихає.

Ні, ну а що? Він же бачив мене топлес, то в чому проблема? Тим більше я буду переодягатися у ванній, тут нічого такого. 

– Так, звісно. 

Він проходить у номер, та сідає на диван. Я швиденько підходжу до шафи, та беру одяг. 

5 хвилин і я уже одягнута... 

– Ну що ж, тоді давай все обговоримо, раз ти вже готова, – він якось так єхидно посміхнувся і провів очима по всьому моєму тілі. Знущається з мене чи що? 

– Я вся в увазі, – відповідаю.

– Говоритиму коротко. Все повинно пройти просто бездоганно. Лукас чистокровний німець. Правильний, ввічливий та зразковий сім'янин, від нього аж нудить. Тому, всім своїм виглядом ми маємо показати ідеальну пару. Наша легенда про знайомство, де я облив тебе водою залишається в силі. Але що робити з тією сценою, що ти закотила на презентації? – спокійно запитує, але я бачу як темніє погляд. Досі злиться. Нічого, заслужив це!

– Ну, навіть не знаю, що можна придумати. Маєш якісь варіанти?

– Це я тебе маю питати, Емі. Ти ж у нас бідна – нещасна і потерпаєш від мене такого козла, – промовляє Денис, а я лише посміхаюсь.

– Ну щодо козла, то тут я згодна, не посперечаєшся, – погоджуюсь, помічаючи те, як звужуються очі Дениса.

– Що ти сказала?

– Та не нервуйся ти, спокійно. Нервові клітини не відновлюються. Це жарт. ПО-ЖАР-ТУ-ВА-ЛА! – по складах промовляю. Все-таки обожнюю я його дратувати, і нічого з цим не зробиш.

– Хорошенькі жарти, мати твою.

– А ти мою маму не приплітай, – шиплю у відповідь.

– Не чіпляйся до слів, треба вона мені як зайцю п'ята нога.

– Щооо? Милий, ти зовсім не поважаєш своєї тещі! Аааа, ти мене не любиш, – надуваю губки, роблячи ображений вираз обличчя.

– Ооо, а я бачу хтось влився у роль. Здається, я придумав, що нам робити з цією сценою. Коротше, скажемо, це була сцена ревнощів.

– І? Це все? Ти знущаєшся? Навіть би я не повірила у таку маячню. Навіть якби це і була сцена ревнощів, то треба щось прикрасити, зробити яскраво. Наприклад, до тебе чіплялась якась розфарбована фурія, я вчепилася у її волосся ну і взяла собі на згадку кілька пучків. Ну але це стерво не заспокоїлося і приперлося у день презентації та знову ж таки полізло до тебе з поцілунками та обіймами. Я ж вирішила, що не буду на людях битися, тому от, таким чином помстилася тобі, такому жеребцю. Я була дуже засмучена, що ти так себе повів. Це ледь не розбило мені серце, але любов до тебе виявилась сильнішою за образу. То як ідея?

– Господи, я збираюся одружитися з фантазеркою. Ні, не так. На людині з Марса. Але хай буде вже, все одно нічого не залишається. Отже, цю проблему про ревнощі розрулиш ти. Що там далі? Ніби все вирішили. 

– Чудово. То о котрій я повинна бути готова? 

– О 17:00 ми повинні бути вже там. Отже, о 16:30 будь готова, я прийду по тебе. 

– Добре тоді, я буду збиратись, – відповідаю.

– Окей, тоді я теж піду.

Він встає та підходить до дверей. 

– Побачимось пізніше, – якось дивно посміхається і виходить із мого номера. 

У мене доволі змішане почуття... 

Та байдуже, потрібно збиратись. 

Добре, що Лара все-таки вмовила мене взяти з собою парочку вишуканих, але водночас простих суконь. Обираю червону сукню з відкритою спиною, та невеликим декольте. Прекрасно! Роблю легенькі локони та збираю волосся у хвіст. Одягаю класичні лодочки. 

Завершую образ макіяжем, у стилі "аля Голлівуд". Сьогодні я неймовірна, і це без перебільшення. Дивлюсь на годинник... 16:18. О, я ще маю 12 хвилин... Ну, раз я впоралась швидше, то я перша прийду до Дениса. Що сидітиму без діла сама. 

Беру клатч та виходжу з номера. Але перед тим ще раз підходжу до дзеркала.