Читати книгу - "Брехня, Надія Борзакова"

Ми попрямували спочатку в ресторан. Погляд зачепився за столик, що стояв у невеликій ніші. За його попередником ми стільки разів обідали, робили уроки під здивованими поглядами інших гостей. Вірніше, робила уроки я, а Артем всіляко намагався відволікти. А я в свою чергу намагалася змусити його готуватися до семінарів і вчити лекції, мотивуючи тим, що так час пройде швидше. І він робив це.

Дивись, на які жертви заради тебе йду. Вчу цю нудятину.

Та-ак, що у нас смачного в меню? Зовсім нові страви. Тож не дивно, втім. Обрала і зробила замовлення. Чоловіки засміялися, що на такому раціоні мене скоро почне здувати вітром. Я пообіцяла купити важчий брелок для ключів.

Офіціант приніс шампанське. Сухе, як я люблю і з тонким, вишуканим ароматом. Ми цокнулися так, що напій вихлюпнувся на скатертину. Випили за сьогоднішній і прийдешній успіх. Бос згадав свій перший вдалий контракт. Саме з нього і почалося їх з Петром сходження на діловий Олімп.

Потім зі сміхом зізнався, що сам бізнес успішно віджав у кінці дев'яностих. Деталі цього заходу настільки не в'язалися з нинішньою особистістю боса, що здавалось все це робила зовсім інша людина. Втім, років двадцять тому швидше за все так і було.

Їхні історії так нагадували інші, почуті колись тут же. Хвилюючі, захоплюючі, що занурювали в зовсім інший, незнайомий світ зі своїми порядками і законами. Я розслабилася і отримувала задоволення від смачної їжі і приємної компанії. Навіть те, що мені не дозволили розплатитися не бентежило. Покінчивши з вечерею, ми спустилися в клуб.

Той уже сповнений «нічними мисливцями», але знайти вільний столик все ж вдалося. Чоловіки замовили віскі, я - мінералку з лаймом, ретельно замасковану під джин-тонік. Пари келихів шампанського було цілком достатньо.

Відкинувшись у кріслі, спостерігала за танцівницями. Зовсім нещодавно я була однією з них, а тепер сиджу в компанії акул бізнесу, які ставляться до мене як до рівної. Хіба не про це я мріяла?

«Не про це. Про те, щоб вершити правосуддя, захищати невинних людей. Про те, щоб бути з Артемом».

Побачений одного разу по телевізору відкритий судовий процес, під час якого обвинуваченого було виправдано, поселив у душі бажання коли-небудь стати такою ж, як його адвокат і теж врятувати когось від несправедливого покарання. А потім, через кілька років я дізналася про реальні причини більшості виправдувальних і обвинувальних вироків, включаючи той. Та й взагалі зрозуміла, яка насправді система, частиною якої я так хотіла стати. Трохи раніше зруйнувалася мрія про щастя ....

І раптом я відчула спиною чийсь погляд. Подумки фиркнула. Чому дивуватися, на мене часто дивляться. Зовнішня краса всіх приваблює. А ось чіпляє і тримає не відпускаючи щось інше.

Гучний сміх. Навіть регіт. Якийсь злий в своїй підкресленій веселості. Знайомий. Я обернулася і побачила їх.