Читати книгу - "Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз"

Назар стояв перед дзеркалом і вкотре нервово поправляв краватку, яка страшенно його дратувала. Він почувався наче в нашийнику. Хоч і носив їх дуже часто на роботу, саме ця не давала йому спокою.

— А може не варто її одягати?

— Ну сонечко, я оббігала пів торгового центру, щоб знайти таку, яка підійде і до твого костюму, і до моєї сукні, — Марта поцілувала його в щоку і обійняла ззаду, дивлячись на них у дзеркало.

— Може я візьму метелика? Ну щось геть ніяк…

— Ні. Все, пішли, ми запізнюємось, — нова дівчина Назара взяла його за руку і потягла до дверей. Він ще раз оцінююче глянув на себе, скривився і таки пішов.

Їдучи в таксі, чоловік весь час мовчав, поки Марта безперестанку про щось розповідала. Але Назар був повністю погружений у свої думки, тому навіть не чув ні слова. 

— Ти згоден зі мною? — заговорила дівчина і пильно дивилась на свого коханого, що й змусило виринути з власних думок.

— Так… так, звичайно, — він посміхнувся і поцілував її в руку, зовсім не знаючи, з чим погодився та про що вона казала.

Авто зупинилося біля готелю, в ресторані якого і проходив захід, що був запланований з нагоди сотого успішно проданого замовлення. Назар пишався тим, що саме це останнє замовлення проектував він, проте ні на яку вечерю їхати йому не хотілося. Чоловік може б і відмовився, але його дівчина так хотіла відвідати якийсь гарний захід, що все ж вмовила піти. 

— Назаре, добрий вечір, — Констянтин Анатолійович потис йому руку, — якби не ви, цього всього не було б.

— Мені приємна ваша похвала, — Назар витиснув з себе посмішку.

— А хто ця мила леді?

— Це моя дівчина Марта. Марто, це мій керівник.

— Дуже приємно, — тоненьким голосом сказала дівчина.

— О, — начальник тихо засміявся, — здається я знаю, яке ваше улюблене імʼя.

Назар теж засміявся, але просто щоб підтримати настрій свого керівника. Вони ще перекинулись декількома фразами і Констянтин Анатолійович пішов вирішувати якісь свої інші справи.

— Що він мав на увазі, говорячи про імена? — з дитячою цікавістю спитала дівчина.

— Нічого, — Назар легенько погладив її по спині, — не звертай уваги. 
Вони пройшли до свого столика і сіли. Поряд з ними сиділи ще декілька колег чоловіка разом зі своїми дружинами і дівчатами. Цей захід не був вечіркою чи чимось таким, це була просто вечеря і невеликий фуршет. Тому, хто не звик до такого, було нудно. Як от Назару. Він вже пошвидше мріяв забратися геть звідси. А от його дівчина Марта знайшла спільну мову зі всіма за столиком, тому час проводила дуже весело. Назар час від часу поглядав на неї і як дівчина весело сміється чи махає руками та сам мимоволі посміхався. Коли почався фуршет, всі розбрелись по невеликому залу. Чоловік стояв трохи подалі від натовпу і ліниво потягував міцний напій зі своєї склянки, поки Марта спілкувалась з дівчатами колег. Людей було досить багато для невеликого приміщення, бо дехто прийшов пізніше. Оглядаючи всіх, Назар раптом зупинився на одному обличчі. Швидко глянувши на свою дівчину, він пішов в інший кінець зали.

— Як ти тут опинилася? — пробурмотів чоловік до своєї колишньої фіктивної дружини.

— І я рада тебе бачити, — Марта відступила крок назад, щоб насолодитися розгубленим виразом обличчя Назара.

— Дуже цікаво, що ти тут робиш, — він зробив сильніший ковток віскі.

— Переслідую тебе, хіба це не очевидно? — серйозним тоном сказала Марта.

— Якщо ти раптом щось задумала…

— Ти тут не дуже сумуєш, — невідомо звідки зʼявився Дмитро і поклав руку на талію дівчини.

— Е…— видавив з себе Назар, — Дмитро Констянтинович, добрий вечір.

— Привіт, — відповів син керівника, але хороший настрій від присутності Назара трохи зник.

Поки вони розмовляли, Марта насолоджувалась дуже здивованим виразом обличчя свого колишнього чоловіка.  Саме заради цього вона і погодилась прийти сюди, щоб показати, що не лише він може так швидко і легко завʼязати нові стосунки. Хоч і ніяких відносин у них з Дмитром не було. Вона не до кінця розуміла, для чого комусь щось доводити, але на душі стало трохи легше.

— Ось ти де, — біля них зʼявилась нова дівчина Назара.

— Це ваша дівчина? — вже спокійніше заговорив Дмитро.

— Так, ми зустрічаємось, — сказала Марта замість Назара, — пупсику, я відійду ще трохи до дівчат, добре? Прийшла сказати, щоб ти не хвилювався.

— Добре, іди, — чоловік посміхнувся. В той час Дмитра хтось покликав і він теж мусив відійти. То ж Назар і Марта знову залишилися удвох.

— А вона миленька, — сказала дівчина.

— Ти прийшла сюди із сином мого начальника!? — ігноруючи слова Марти, розлючено заговорив чоловік.

— А ти маєш щось проти? — вона надпила своє шампанське.

— То от з ким ти тоді обіймалася на прийомі, так? З ним?

— Я не збираюся з тобою це обговорювати, — Марта закотила очі, — іди краще нянчи свою дівчинку.

— Не смій про неї нічого поганого казати, ти зовсім не знаєш її.

— Та й знати не хочу. Мене це зовсім не хвилює.

— Не думав, що ти на таке здатна, — Назар підійшов ближче до Марти, щоб говорити їй ледь не на вухо, — зваблюєш багатія. Щоб що?

— Щоб це було не твоє справою, ясно? — прошипіла дівчина, — я ж не кажу тобі, що твоя руда красуня як дитина. 

— Зачекай… — раптом до Назара прийшло прозріння, — Дмитро. Це ж… це і є Дмитро. Чоловік твоєї сестри? Це він? Як я не впізнав його раніше.

— Колишній чоловік, — від злості щоки Марти порумʼяніли, — це було давно.

— Хіба не ти розповідала, як Рита страждала через нього? Ще ж зовсім недавно я віз її пʼянющу додому, бо вона досі кохає Дмитра. А тепер ти його зваблюєш?

Вже не витримуючи цієї розмови, Марта дала Назару ляпаса. Так сильно, що купа людей оглянулися на них. Кинувши спопеляючий погляд на колишнього чоловіка, дівчина гучно поставила свій келих на піднос і пішла геть на вулицю. На ходу одягаючи пальто, Марта відчула, що до горла підступив ком, а на очах зʼявилися якісь дурні сльози. Вже надворі вона таки не витримала і вони потекли по щоках. Вперше за дуже довгий час дівчина дозволила собі плакати. А чому їй було так погано, Марта зовсім не могла зрозуміти, на неї наче впала гора, яку ніяк не можна було підняти. Її трясло як ніби від лихоманки, в голові рій думок і звинувачень самої себе. Що Назар сказав правду. Що її сестра зараз страждає, повністю розбита через Дмитра, а Марта зараз тут із ним, розважається і хоч не дуже охоче, але приймає його залицяння. Скільки було розмов із Ритою, скільки дівчина переконувала свою старшу сестру в тому, що він негідник, що він погана людина, що недостойний навіть її волосини. А Рита їй вірила і веселішала від того, що має таку сильну підтримку. Саме в цей момент, тут, зараз Марта почувала себе найбільшою зрадницею в світі, яка не гідна нічого хорошого. Її тремтіння посилилось, воно вже було важкими схлипами від плачу. Марта зламалась. Навіть її дурний шлюб був несправжнім, а тепер у Назара є інша Марта, яка напевно зробить його дуже щасливим. Дівчина не знала, скільки часу простояла надворі, але вже встигла добряче змерзнути. Аж поки не відчула руки на своїх плечах.