Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз 📚 - Українською

Читати книгу - "Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я, ти, наша ненависть" автора Ельма Кіраз. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 46
Перейти на сторінку:

— Що ти тут робиш? Вся аж тремтиш від холоду, — її знайшов Дмитро.

— Нічого, — Марта шморгнула носом і опустила голову, щоб не було видно її заплаканого лиця. 

— Не зрозумів, — чоловік швидко став навпроти неї і підняв їй обличчя за підборіддя, — чому ти плачеш? Щось сталося?

— Нічого, — знову сказала дівчина і відійшла на декілька кроків.

— Марто, будь ласка, скажи хоч щось. Тебе хтось образив? Це той недоумок твій колишній чоловік? Зараз я йому влаштую.

— Ні, — дівчина зупинила Дмитра, взявши за руку вище ліктя, — він тут ні до чого.

— А що тоді? — чоловік обійняв Марту за плечі, але вона скинула його руки і знову відійшла.

— Не чіпай. Не треба.

— Я нічого не розумію… — чоловік вже ставав дуже стурбованим.

— Я зраджую свою сестру, — по щоках Марти потекли свіжі сльози, — вона тебе так кохає, так страждає через ваш розрив. А я… я… тут з тобою… я…

— Ч-ш-ш-ш, — Дмитро акуратно підійшов до дівчини і міцно обійняв, а вона вже і не пручалася, — ти зовсім ні в чому не винна, чуєш? Вкотре тобі кажу, ми з нею розійшлися за спільною згодою, ще й так давно. Ти не маєш себе ні в чому звинувачувати. І зараз ти не робиш нічого поганого. Ми всі дорослі люди, які маємо право на щастя.

— Тільки не я, — сказала Марта йому в груди і різко підняла голову, — якби все було правильно, то зараз Рита б не уникала мене і не звинувачувала у всьому.

— Досить, — роздратовано відповів Дмитро, — це вже занадто. А ще ти вся як льодяна. Ходімо, я відвезу тебе додому, — він огорнув дівчину рукою і провів до свого авто.

В машині Марта ще деякий час тремтіла, але чи від холоду, чи від власних емоцій, вона не розуміла. Потім дівчина заснула. Прокинулась лише коли відчула, що авто зупинилося. На вулиці було темно, тому спросоння вона не бачила, куди вони приїхали.

— Як ти? Зігрілась трохи? — спитав чоловік.

— Так. Так, вже краще, — беземоційно відповіла Марта.

— Ходімо, я зроблю тобі чаю.

— Що? Тобто? — розхвилювалась дівчина і уважніше подивилась у вікно, — ми у тебе вдома?

— Ну так. Куди я мав ще тебе відвезти, якщо ти заснула і не сказала ніякої адреси. Але для мене це і на краще, — Дмитро посміхнувся, а Марта уже не мала сили сперечатися, тому мовчки вийшла з авто і повільно пішла за чоловіком.

Дмитро провів її до вітальні і всадив на великий мʼякий диван. Потім приніс величезний плед і замотав з голови до ніг. Зникнувши на кухні, через деякий час приніс дві чашки чаю. Марта тримала в руках теплий напій і закутана в пледі виглядала наче гусениця. Дмитро ж сидів збоку, закинувши руку на спинку дивана і усміхався через кумедний вигляд дівчини.

— Що? — вона зауважила, що він з неї насміхається.

— Нічого, просто ти смішна.

— Дякую, — коротко сказала вона і зробила ковток чаю, — дуже смачний чай. Я раніше такого не пила.

— Це подарунок від мами. Вона їздила подорожувати до Індії і привезла декілька різних видів. На жаль, спробувати не дам, бо це останній.

— Не страшно, — Марта нарешті легенько усміхнулась і поставила чашку на столик, — я думаю, мені вже варто їхати додому.

— Чому? — Дмитро різко опинився поряд з нею, так близько, що вона відчувала на шкірі його теплий подих.

— Бо…я…— вона знов задивилась у його блакитні очі, — мушу йти.

— Марто, чому ти знову хочеш від мене втекти?

— Мені здається, я втікаю від самої себе, — прошепотіла дівчина, продовжуючи дивтись йому в очі.

Дмитро акуратно і ніжно провів пальцями по щоці Марти. Від цього у дівчини пройшов мороз по шкірі, але вона так і продовжила сидіти. Чомусь вона не мала сили навіть поворухнутися. Чоловік нахилився до Марти ще ближче і вона відчула, як сильно бʼється її серце і стало важко дихати. Марта чомусь дуже запанікувала, але далі не рухалась. Або ж не хотіла.

— Як же мене тягне до тебе… — прошепотів Дмитро, — ти та, про яку я напевно мріяв все життя.

— Ти обманюєш, — так само пошепки сказала дівчина.

Але Дмитро нічого не відповів, але лише накрив льодяні від хвилювання губи Марти своїми гарячими.

Дякую усім, хто долучається до прочитання цієї історії♥️ Сподіваюсь, вона вам подобається, то ж дуже хотілося б дізнатися ваші враження) не забувайте ставити вподобайки, додавати книгу до бібліотеки та рекомендувати книгу♥️

1 ... 25 26 27 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз"