Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Майстер реліквій 📚 - Українською

Читати книгу - "Майстер реліквій"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Майстер реліквій" автора Крістофер Баклі. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 84
Перейти на сторінку:
подорож була не з приємних?

— Курфюрст наказав переказати вам його братську любов. Він дуже засмучений і хоче знати причину таких — якщо дозволите — вражаючих обвинувачень.

— Якщо дозволите, я страшенно розчарований своїм колись любим братом.

— Це зрозуміло з вашого листа. Мені доручено моїм володарем дізнатися, чому ваше преосвященство покладає на курфюрста відповідальність за які б там вони не були злодіяння.

Альбрехт зневажливо посміхнувся.

— Майстре Спалатине, давайте не будемо вдавати невинність.

Кардинал зробив знак монсеньйорові і той дістав з шухляди складене лляне полотно. Він поклав його на довгий стіл і розгорнув у навіть більш зневажливій манері, ніж торговець розкладає третьорядний товар.

«Усе ясно, — подумав Спалатин. — Саме вона».

І перехрестився.

— Ні-ні-ні,— сказав Альбрехт. — Ми обидва знаємо, що у цьому немає необхідності.

Спалатин подивився на плащаницю. Вона була чудова. Він відчував, як очі Альбрехта свердлять його потилицю, наче штопор.

— Вона чудова, — сказав Спалатин. — Вітаю, ваше високопреосвященство.

— Я дуже задоволений, що вам подобається. Скажіть, чи не вважаєте ви, що права рука нашого Господа особливо прекрасна?

Спалатин придивився. Спочатку нічого не помітив. А тоді — ось же він, рубіновий перстень у пащі у… Боже милосердний, це ж підпис Кранаха? Якого біса?..

Він підняв очі на Альбрехта.

— Мушу визнати, я розгублений, ваше преосвященство.

— Ви не впізнаєте підпис свого двірського живописця, майстра Кранаха?

— Так, але тим паче.

Альбрехт постукав указівним пальцем по поруччю свого трону.

— Не жартуйте зі мною, майстре Спалатине. Бережіться, бо земля під вашими ногами розверзнеться, і ви опинитесь у нашому підземеллі, підвішений поруч із вашим напарником по змові.

Спалатин намагався зібрати все докупи. Кранах автор плащаниці? Підпис, безперечно, його. Але навіщо те Кранаху?..

Ба більше: чому Альбрехт купив плащаницю, так відверто підписану?

— Ваше високопреосвященство, ви мусите вірити мені, коли я кажу, що для мене це таємниця. Як і для курфюрста, якщо б він тут опинився.

— Отже, ви просто все заперечуєте. Ганьба, майстре Спалатине. Вас шанують за розум та освіченість. І все, що ви можете зараз зробити, — це знизати плечима? Напевне, вам не терпиться приєднатися до вашого приятеля внизу?

Погроза?

— Чи може ваше преосвященство дати відповідь на одне запитання, перш ніж зневажати?

— Продовжуйте.

— Я засвідчую підпис майстра Кранаха. Або його дуже якісну підробку. Але чому ваше преосвященство придбали це?

— Спочатку підпису не було. Потім у святилищі сталася пожежа. Внаслідок сильного жару підпис вашого двірського живописця проявився. Так було викрито вашу змову. Вочевидь, планувалося, що підробка зробиться очевидною за деякий час. Можливо, коли плащаниця була б виставлена вселюдно. Щоб якомога сильніше принизити мене і послабити моє прагнення притягти єретика Лютера до суду.

Альбрехт відкинувся на спинку крісла.

— Пожежа, звісно, була послана Богом, щоб захистити мене від вашої інтриги.

«Повна нісенітниця, — міркував Спалатин. — Маячня. І все ж, це знак Кранаха». Раптом його вразило: що, як Альбрехт сам поставив знак, щоб висунути звинувачення Фрідріхові і змусити його боронитися, послабивши захист Лютера? Така недоброчесність властива Альбрехтові. І все ж, це безвихідь…

— Я повертаюся у Віттенберг, щоб про все доповісти курфюрстові.

— Що ж ви, — лестиво проказав Альбрехт, — покидаєте нас так швидко? Лишайтеся. Будьте нашим гостем. У нас досить вільного місця. Майстер Дісмас буде радий вашому товариству.

— Ваше преосвященство погрожує?

— Ні, майстре Спалатин. Демонструю гостинність.

Спалатин витяг зі свого плаща аркуш, складений вчетверо, і передав його Альбрехту.

— Курфюрст висловив побажання, щоб наші переговори відбувалися на умовах привітності і взаємної поваги. Але якщо ви погрожуєте, мені доручено повідомити вашому преосвященству, що тисяча таких листівок уже віддруковані і чекають розповсюдження по всій Імперії.

Альбрехт прочитав:

«КАРДИНАЛЬСЬКИЙ ГРІХ

СОРОМ МАЙНЦА

АЛЬБРЕХТ КУПИВ КАДИНАЛЬСЬКИЙ КАПЕЛЮХ

ЗА ДУКАТИ ФУГГЕРА,

А ЩЕ ПІДРОБКУ РЕЛІКВІЇ СВЯТОГО ПЕТРА,

А ТЕПЕР ОТРИМУЄ ХАБАРІ,

ЗА ЙОГО КУРФЮРСТСЬКИЙ ГОЛОС

ІСУС ПЛАЧЕ

СВЯТІ ВОЛАЮТЬ ДО ПРАВОСУДДЯ».

Він відірвав погляд від аркуша і подивився на Спалатина, його щоки пашіли.

— Це підлість!

— Згоден, ваше високопреосвященство. Немає кращого слова, щоб описати такі дії. Не дуже добре обдурювати віруючих з човном, заявляючи, що він належав тому самому святому Рибалці. Але ще гірше бути розпорядником трону Карла Великого, який бере хабарі за свій голос. Це дійсно підлість.

Обличчя в Альбрехта побагровіло. Він зіскочив зі свого трону. Якоїсь миті Спалатин подумав, що той зараз накаже кинути його до підземелля і підвісити на гачки поруч з Дісмасом.

Потім увесь гонор з нього зійшов. Він гепнувся назад на трон.

— Дуже добре, майстре Спалатине. То ж як будемо діяти?

15. Щось не так?

Спалатин повернувся у Віттенберг через тиждень. Переговори з Альбрехтом надали йому змогу повертатися менш виснажливим темпом.

Війну було призупинено. Допити Дісмаса перевели у підвішений стан, а його самого — у не підвішений, тобто зняли з гачків «Малої Маріонетки». До вирішення справи він мав залишатися «гостем» Альбрехта. Було вирішено, що його рани доглядатиме особистий хірург кардинала. Спалатин також попередив Альбрехта: якщо Дісмас помре, — справжнє диво, що він досі не помер, — листівки будуть негайно поширені. Втім, не факт, що Дісмаса звільнять і Альбрехт заспокоїться. Він і досі

1 ... 24 25 26 ... 84
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Майстер реліквій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Майстер реліквій"