Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Наречена для дракона, Марія Люта 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для дракона, Марія Люта"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена для дракона" автора Марія Люта. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 94
Перейти на сторінку:
Глава 8.2

Після мене Габріель перевірив підготовку ще деяких спудеїв і пішов. Лорд Лей завершив пару, детально розбираючи помилки кожного поєдинку. Я була впевнена, що мене він у порошок зітре, але все вийшло навпаки:

- Леді Анна Чаус – непогано. Враховуючи рівень вашого магічного потенціалу – чудово! Але! У чому основні промахи? По-перше, після заклинання засліплення потрібно було або переходити на рукопашний бій - це у випадку, якщо ви можете нейтралізувати супротивника за такий короткий час і бажано з одного удару. Вам же треба було бігти – бажано швидко та далеко. По-друге, містрес Анно, ніколи не варто дражнити сильнішого супротивника - ні до чого хорошого це не приведе. Так, хто був далі?

Дражнити сильнішого супротивника... Проклятий Урх, адже лорд Лей помітив увесь наш з Габріелем "поєдинок", можливо, щось навіть і почув! Сором-то який!

У мене ж думки крутилися лише навколо додаткових занять із Габріелем. Сам факт таких занять не був рідкістю, Академія славилася своїм індивідуальним підходом і давала шанс старанним учням, у яких не ладналося з окремими предметами. Але щоб їх вів сам Ректор!

Після пари я трохи затрималася, щоб поговорити з викладачем:

- Лорд Лей!

- Слухаю вас, адептко Чаус.

- Хіба це обов'язково, щоб додаткові заняття вів саме лорд Габріель?. Адже в нього багато інших турбот. Впевнена, з вами ми могли б працювати продуктивніше.

Лорд Лей усміхнувся і його обличчя ніби просвітліло. І тільки зараз я звернула увагу на те, наскільки він був гарний. Справді гарний і водночас мужній. При чому його вигляд загалом сприймався як світлий, теплий, легкий, тоді як краса Габріеля була холодною, темною і небезпечною,  хоч і до одуру принадною.

- Я теж у цьому впевнений, леді Анно, - знову усміхнувся чоловік. - Я поговорю з ним, але Габріеля переконати майже неможливо. Він страшенно впертий, гірший за заурського бика.

Мені сподобалося, що лорд Лей не заперечував і не відмовлявся. Але знову: його манера спілкування зі мною, те, як неформально він говорить про Ректора з простою адепткою... Наче ми всі зв'язані... Пов'язані однією таємницею.

- Ви знаєте про нашу з лордом Габріелем ем... ситуацію, - не спитала, констатувала я.

Лорд Лей кивнув, уважно стежачи за мною і побоюючись можливої ​​бурхливої ​​реакції. Окрім того, я не помітила навіть краплі засудження з його боку.

Чи злилася я на Габріеля за розголос? Мабуть, ні. Адже я теж поділилася таємницею з подругою.

- Ребекка теж все знає. Ви вже зустрічались якось. Це та дівчина з коридору після Огляду... - лорд Лей усміхнувся краєм рота, а в його очах блиснули веселі іскорки. - Але, прошу, більше ніхто не має бути посвячений у нашу таємницю.

- Звісно, ​​Анно. Присягаюся.

Міг би і не присягатися. Я все одно повірила б. Було в лорді Леї щось таке, що вселяло довіру до нього, впевненість, що він надійна, порядна людина.

 

 

Вже на півдорозі до гуртожитку я раптом згадала, що той ранковий забіяка-першокурсник зараз у лазареті, а я ж не деактивувала свого діагноста. Довелося повернутись. Сили закляття тягнуло мало, але для мене навіть такий мізер дорогий.

Черговий цілитель пропустив мене до хворого без проблем: я в шпиталі була частою гостею, бо регулярно приходила тестувати на добровольцях свої нові розробки.

Бовему – таке ім'я значилося на картці хворого – було кепсько. Ніякого співпереживання я не відчувала, втім, радості від поранення мого нападника також не було. Мені б мовчки забрати свого діагноста, та я все ж таки поцікавилася:

- Чому похмурий такий? А, у тебе ж щелепа зламана, тож відповісти не можеш. О, бачу ще й права рука травмована. Нічого – заживе. Ти знаєш, сам нарвався.

Здоров'як кивнув. Невже погодився? Може, не такий він вже і безнадійний?

- А в цілому як справи? Тебе не виключили?

Хлопець невиразно похитав головою.

– Не виключили, але проблем тепер купа.

Ствердний кивок.

- Що ж, я рада. Так тобі й треба, - за день ранкова подія забулася, а ось зараз спогади ожили, впорснувши в кров драконову дозу адреналіну. - Ти міг убити мене! – перейшла на крик. - Ти з головою взагалі не товаришуєш!? Знаєш, шкода, що тебе не виключили!

Хлопець щось мукав, але я на всіх парах мчала до виходу. Лише надворі згадала, навіщо взагалі приходила. Проклятий Урх! Довелося знову повертатись.

Здоровань, побачивши мене, знову активно зажестикулював руками, при цьому кривлячись від болю. Ну і нехай мучиться, він і не на таке заслужив. Швидко дістала діагноста, переглянула результат: голова ціла і навіть здорова – а так і не скажеш. Добре проїхали. Заради інтересу відкрила повний звіт. Загалом здоровий, як бик. Ну так, він же Бовем – бик древньоурською. Стоп, а ось це що?

- У нього каміння у нирках. При цьому один у сечовидільних шляхах, скоро виходитиме. Тож ви вже за ним простежте, - не дивлячись на хворого, кинула черговому цілителю.

Могла б і промовчати – хай би Бовем сам спробував пояснити своєю зламаною щелепою, що в нього всередині все вогнем горить, оце було б справді покарання! Та все ж я цілитель і не можу таємно мститись людям, навіть якщо є за що.

 

І знову я була на півдорозі до гуртожитку, як раптом мене окликнули:

- Анна! Стривай!

Франк Теодор Моргенштайм біг до мене алеєю. На нас уже почали озиратися: адже не щодня побачиш, як король Академії бігає за дівчиною. Та не просто за дівчиною, а пропащою жінкою, вважай.

- Анно, вибач. Я був неправий зранку.

Я відчула незручність, тому що геть-чисто забула за що саме хлопець перепрошував. Що врятував мене – звичайно, пам'ятаю. Дівчиною своєю назвав. Потім він щось не те ляпнув, коли про заручини Річарда повідомляв, але що саме - відбило навідріз. Все ж таки день сьогодні божевільний.

Я кивнула. Адже він здорово мені допоміг, так що безглуздо ображатися навіть не знаючи, за що. Крім того, я сама почувала себе винною за те, що грубо обійшлася з хлопцем. Тож мені, за великим рахунком, теж слід було б просити вибачення.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 24 25 26 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для дракона, Марія Люта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для дракона, Марія Люта"