Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
—Що прийшло розуміння?
Мене починало нудити від її тону. Я вирішила дотримуватись однієї теорії для всіх, щоб не підставити себе, і Давида.
— В це мало віриться. Я пам’ятаю, яким зневажливим поглядом він дивився на тебе. Якщо в нього були до тебе почуття, то вони давно згасли. — вона стиснула губи в тонку лінію. Я здійняла високо голову, і наступні слова сказала ще впевненіше : — Я бачила, як ти намагалась зайти до його кабінету.
Мені не подобалось те, як я нахабно їй відповідала. Але терпіти таке у свою сторону теж не могла.
Її шкіра на обличчі набула червоного відтінку від гніву.
— Ти не скажеш йому. — прошипіла вона. — Я не дозволю.
— І що ти зробиш? — відповіла піднявши одну брову.
Це було так неочікувано.
Паніка відчувалася в кожній кінцівці, коли моє тіло нахилилося назад і впало в басейн. Вода була крижаною. Я мутно бачила, як віддалялась жіноча фігура. Вона пішла і залишила мене одну в холодній воді.
Все відбулось так швидко, що я не одразу зрозуміла, що йду на дно…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наші обіцянки, Ана Маіс», після закриття браузера.