Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

світлове забруднення Гааги, але Венера все одно була

найяскравішою.

Розділ шостий. Голден

Голдену снилися довгі криві коридори, сповнені

напівлюдських жахіть, коли у безпросвітній темряві каюти

його збудило голосне дзижчання. Він якусь мить боровся

з незнайомими пасками на койці, перш ніж розстібнути їх

і зависнути у мікрогравітації. Настінна панель знову

задзижчала. Голден відштовхнувся від ліжка в її напрямку

й натиснув на кнопку, щоб увімкнути в каюті світло. Тут було

тісно. До перегородки притискалася сімдесятирічна колиска над

шафкою для особистих речей, у куток були вмонтовані унітаз

і умивальник, а навпроти койки — настінна панель

з вигравіюваною назвою: «Сновида».

Панель задзижчала втретє. Цього разу Голден натиснув на

кноп ку відповіді й запитав:

— Де ми, Наомі?

— Останній гальмівний маневр перед високою орбітою. Не

повіриш, але вони ставлять нас у чергу.

— У чергу, тобто будуть перевіряти?

— Ага, — відповіла Наомі. — Мені здається, вони оглядають усі

кораблі, які приземляються на Ганімед.

«От гівно».

— От гівно. Хто з них двох?

— А яка різниця?

— Ну... Земля розшукує мене за те, що я викрав кілька тисяч

їхніх ядерних ракет і передав ОПА. Марс розшукує тільки за

викрадення одного з їхніх кораблів. Припускаю, це тягне за

собою різні покарання.

Наомі засміялася.

— Вони замкнуть тебе довіку в будь-якому разі.

— То вважай мене педантом.

— Група, до котрої ми в черзі, схожа на кораблі ООН, але

прямо біля них припарковано марсіянський фрегат, який

спостерігає за процедурою.

Голден подумки подякував, що Фред Джонсон на Тайко

вмовив його полетіти на щойно відремонтованому «Сновиді», а не намагатися приземлитися на Ганімед на «Росинанті».

Наразі вантажне судно було найменш підозрілим кораблем

у флоті ОПА. Значно менша вірогідність привернути увагу, ніж

на краденому марсіянському військовому кораблі. Вони

залишили «Росі» за мільйон кілометрів від Юпітера — там

навряд чи хтось шукатиме. Алекс вимкнув усі системи, крім

вентиляції та пасивних давачів, і, напевно, кутається в ковдри

у кабіні з обігрівачем, чекаючи на виклик.

— Добре, піднімаюся. Посвіти Алексу вузьким променем, хай

він знає про ситуацію. Якщо нас заарештують, він мусить

повернути «Росі» на станцію Тайко.

Голден відчинив шафку під койкою і витягнув не

припасований зелений комбінезон із нанесеною на спині

назвою «Сновида» та прізвищем Філіпс на великій нагрудній

кишені. Згідно з корабельною документацією, забезпеченою

спецами з «Тайко», він — Волтер Філіпс, матрос I розряду, судновий механік і старший відкатник на продовольчому

вантажному судні «Сновида». Він також був третім за

старшинством у екіпажі з трьох осіб. Зважаючи на його

репутацію в Сонячній системі, Голдену краще мати посаду, що

передбачає якомога менше розмов із представниками влади.

Він умився у крихітній раковині — без власне рідкої води, користуючись вологим рушником та мильними губками —

нещасно почухуючи скуйовджену бороду, яку відрощував задля

маскування. Він уперше її відрощував, тож із прикрістю

дізнався, що волосся на його обличчі росте клаптями різної

довжини й кучерявості. На знак солідарності Еймос теж

відростив бороду — і тепер мав таку пишну лев’ячу гриву, що

навіть думав її залишити, такий добрий у неї вигляд.

Голден просунув використаний рушник в очисну камеру

і відштовхнувся у напрямку до люка, а вилетівши з каюти —

вздовж трапа вгору до командної палуби.

Не те щоб це було схоже на командну палубу. «Сновиді» було

майже сто років, і він точно доживав свого віку. Якби для цієї

місії не треба було корабля на один раз, Фредові хлопці, мабуть, просто розібрали б старого на брухт. Уже сама недавня сутичка

з піратами наблизила його