Читати книгу - "Як (не) закохатись у королеву секонд-хенду, Лана Рей"

Після моєї розповіді, Кіра виглядала  шокованою і розгубленою водночас. Моє серце стислось від болю, коли я помітив, як по її щоці скотилась сльоза.

Я піднявся зі свого місця і пересів ближче до неї. Не дивлячись на те, що я боявся, що Кіра відштовхне мене, я обійняв її, щоб заспокоїти.

Дівчина притулилась до мене і гірко заплакала. Я розгубився, бо зовсім не вмів втішати дівчат, тому просто обережно гладив її по волоссю.

Я розумів, що після всього того, що навалилось на Кіру, її потрібно виплакатись, щоб дати вихід своїм емоціям.

Через деякий час дівчина заспокоїлась і поглянула на мене.

- Яка ж ти плакса, - посміхнувшись, промовив я, подаючи їй свою носову хустинку.

Колись батько сказав мені, що хлопець завжди має носити зайву носову хустинку, щоб в потрібний момент дати її дівчині. Я тоді не особливо зрозумів, який це "потрібний момент", але батька все ж послухався.

Схоже, що саме зараз настав той самий момент.

- Дякую... - тихенько промовила Кіра.

- Ти сердишся на мене? - запитав я

- Ні, Максе. Ти ні в чому не винен... Дякую, що розповів мені все... Що нам тепер робити?

- Я хочу краще з тобою познйомитись, дізнатись про тебе все, що ти сама захочеш мені розповісти. Я хочу стати частиною твого життя... Бути для тебе опорою і тим, на кого ти завжди можеш покластись. Кіро, ти дасиш мені шанс довести, що я можу бути не таким вже й поганим братом?

- Так... Я теж хочу стати частиною твого життя... А щодо батька, то я поки що не готова його пробачити і не знаю, чи зможу колись це зробити...

- Я розумію тебе і підтримаю у будь - якому твоєму рішенні.

- Дякую, Максе... Ти - справді хороший хлопець, як і казала Ліна.

- А вона так про мене казала?

- Не просто казала, а багаторазово повторила. Сподіваюсь, що ти не розчаруєш її...

- Не розчарую. Твоя подруга мені дуже сподобалась. Вона надзвичайна дівчина.

- Мені вже час додому, Максе. Мама скоро повернеться з роботи. Хочу встигнути приготувати щось на вечерю.

- Так, звісно. Ходімо. Я проведу тебе. То ти вмієш куховарити?

- Дещо вмію. Якщо будеш гарно поводитись, то якось пригощу чимось смачненьким.

- Я завжди гарно поводжусь і апетит у мене чудовий, тому чекаю на щось смачненьке від тебе.

Я розрахувався і ми вийшли на вулицю. Поки ми йшли, Кіра розповідала мені про свої  захоплення.

Я був радий, що вона вже заспокоїлась і так спокійно і невимушено спілкувалась зі мною.

Дійшовши до під'їзду, я обійняв Кіру на прощання. Вперше в житті мені було так спокійно. Здавалося ніби якась, давно загублена, частинка пазла стала на своє місце і моя картинка, нарешті, склалась.

Я запам'ятаю цей день на все своє життя.