Читати книгу - "Як (не) закохатись у королеву секонд-хенду, Лана Рей"

Попрощавшись з Максом, я зайшла в квартиру. В моїй голові досі не вкладалось те, що у мене тепер є брат. Це було так дивно і неочікувано, що збивало з пантелику

Я не знала, як про все це розповісти мамі, бо навіть не уявляла, як вона відреагує. Сьогодні я ще не була готова розмовляти з мамою про свого новоспеченого брата і батька, що вирішив відмовитись від мене. Мені потрібно ще трохи часу, щоб все переварити і прийняти.

Нагодувавши Буцефала, я взялась готувати вечерю. Траплялись моменти, коли мені знову хотілось плакати, але я стримувалась з усіх сил, бо не хотіла, щоб мама зайвий раз хвилювалась через мене. Їй і без цього вистачало проблем.

Я швиденько посмажила курячі відбивні і зварила картопляне п'юре. Їсти зовсім не хотілось, тому я заварила  чашку чорного чаю і пішла до своєї кімнати. Хотілося побути на самоті, щоб зібратися здумками і заспокоїтись.  Та хіба часто траплялось так, як я того хотіла?

З вітальні почувся якийсь шум. Я пішла подивитись, що там трапилось. Буцефал так швидко тікав звідти, що мало не збив мене з ніг. Цей рудий бешкетник точно щось вчворив. Навіть посумувати спокійно не дасть. Що за руда біда на мою голову?

У вітальні на мене чекав неприємний сюрприз. Ну як же без цього?  Не кіт, а якась кара небесна!

Улюблена ваза моєї мами перетворилась на купу черепків. В  кишені ожив телефон. Прийшло повідомлення від Макса. Він написав, що вже вдома і скинув фото своєї гітари. Сьогодні він розповідав мені, що любить грати на гітарі і навіть трохи пише пісні.

Макс запитував, чим я займаюсь. Я скинула йому фото Буцефала, що хитро заглядав з коридору і був готовий втекти будь-якої миті та фото того, що залишилось від бідолашної вази.

Рудий паскудник викликав у Макса справжній захват. Він навіть попросив не карати його, бо розбитий посуд - це на щастя.

Ага, покараєш його... Буцефал сам кого хоч покарає. 

Кошак і справді був красенем, хоч і паскудним.

Мама повернулась з роботи стомленою, тому швидко повечеряла і пішла у ванну. Дізнавшись про розбиту вазу, вона лише важко зітхнула.

Наступного дня я поділилась з друзями новиною про те, що Макс - мій зведений брат. Чомусь мені здалося, що тілка Ларка була справді здивована цим. Ми не могли з нею довго розмовляти по телефону, бо нам обом треба було йти на уроки, тому подруга чекала на всі подробиці у вечері, коли ми зустрінемось з нею на роботі.

Якщо раніше я мало з ким розмовляла в класі, бо більшість моїх однокласників були дітками багатеньких батьків і з мене вони могли хіба що покепкувати, то зараз всім стало цікаво зі мною спілкуватись. Я була в шоці від такої надмірної уваги з боку моїх однокласників. 

Думаю, що весь цей інтерес до моєї скромно особи був викликаний тим, що поряд зі мною тепер увесь час були Кирило і Назар, найпопулярніші хлопці нашої школи.

Після уроків я відразу поїхала на роботу в магазин секонд- хенду. Сьогодні була середа і на нас з Ларкою чекали пошуки скарбів.

Подруга влаштувала мені справжній допит, а коли я задовольнила її цікавість, то вона знову взялась вихваляти Макса. Мовляв, з таким братом мені дуже пощастило. Тут я з нею була згодна.

Сьогодні наш робочий день закінчився на пів години раніше, ніж зазвичай. Таке у нас траплялось рідко, але все ж траплялось.

Розпрощавшись з дівчатами, я поспішила до метро. Та не встигла я далеко відійти, як хтось неочікувано схопив мене і потяг за кіоск, в якому колись продавалась кава, але зараз він вже кілька місяців не працював. 

Я спробувала кричати, але чиясь велика рука затулила мені рота. Хтось боляче смикнув мене за волосся і наказав не прутчатись.