Читати книгу - "Талан"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
К р i с л а. Браво! Браво!
К в i т к а (вибiга на галас в ложу). Вона, вона! Як схудла!
К в я т к о в с ь к а (блага перелякано). Друже, ай, не гомонiть… я вийду!
К в i т к а (не при собi). Нi, не буду!
К о т е н к о
Подалi, геть! Вiд панi ляхом тхне
I щоки ще палають од цiлункiв.
Л у ч и ц ь к а
Я не виновна…
К о т е н к о
Силою б то взяв?
Л у ч и ц ь к а
О, гвалтом… Я… боролась до загину…
К в i т к а. Неправда!
К в я т к о в с ь к а. Цс-с! (Удержує його).
К о т е н к о
I обняла ляха
Зрадливою, продажною рукою?
Л у ч и ц ь к а
О боже! Нi! Яка страдниця я!
(Бiльше запалюючись).
Мене взяли як бранку до свiтлицi,
Сторожею обставили мене,
Щоб не могла на себе зняти руки…
О, скiльки слiз я нишком пролила
I скiльки мук пережила, мiй орле!
К о т е н к о
Подумаєш, як настраждалась, — страх!
На ласощах…
К в i т к а (голосно). Ха-ха-ха-ха! То мавпа з червоною покрасою! Ха-ха!
2-е к р i с л о. Тихше!
Ю р к о в и ч. Скандал!
Г а л ь о р к а й а м ф i т е а т р. Отыщите пьяных! Ша!
В ложу входять капельдинер i полiцейський чиновник. Квятковська одводить i щось шепче йому.
Л у ч и ц ь к а (оглядається). Смiється хтось… знайомий голос… Боже!
С у ф л е р (вголос).
Аж десять днiв, аж десять…
Л у ч и ц ь к а (страшенно збентежена, але бажа ще побороти себе)
Днiв… невже?!
Аж десять днiв i рiски в рот не брала…
К о т е н к о
Не видко щось по панiї поста!
Л у ч и ц ь к а
Мене, слабу, без пам'ятi звiнчали…
К о т е н к о
Ну й розговiлись, значить, зараз…
Л у ч и ц ь к а
Ох!..
Хоч пошануй мене, вельможний пане!
Нiхто менi там не подав руки…
Я день i нiч Богдана виглядала,
Щоб визволив нещасну iз тюрми…
К в i т к а (виривається, кричить). Брехня, брехня!
К в я т к о в с ь к а. На бога!
А м ф i т е а т р i к р i с л а. Тихо, тихо!
Л у ч и ц ь к а. Де? де? Вiн тут! (Озирається тривожно).
К о т е н к о (в кулiси). Спинить скандал.
Г а л ь о р к а. Ша, ша!
С у ф л е р (голосно).
Я думками тебе шукала!..
Л у ч и ц ь к а. Боже! То вiн… шукала… ним жила… (В ложу, з сльозами).
Я думками тебе шукала всюди,
Я серденьком з тобою лиш жила!
К о т е н к о
Може, з Тимком?
К в i т к а (скажено, не звертаючи на Квятковську уваги). Нi, нi! А з Жалiвницьким!.. Не вiр змiї!
Л у ч и ц ь к а. Ай, що се?
К в я т к о в с ь к а (показавшись Лучицькiй). Ха-ха-ха! (Вибiга).
Л у ч и ц ь к а (непритомно). Вона, вона там! З ним! Надi мною смiються, глузують… Ай, рятуйте!!
Разом
К о т е н к о (в кулiсу). Завiсу! (Потiм тiка).
Г о л о с и (за кулiси). Робочi! Де вони?!
Г а л ь о р к а. Лучицька! Ш-ш, ш-ш!!
А м ф i т е а т р. Лучицька, браво, браво!!
К р i с л а. Тише! Продолжайте!
К в i т к а. Вона мене дурила, дурила!!
В ложi показується полiцейський, начина тихо умовлять Квiтку.
Л у ч и ц ь к а (нервово, iстерично, а потiм несамовито). З нею! Укупi з нею?! Мало назнущались, так iще тут привселюдно зняти на посмiх, на публiку поставить? Це панський вчинок!.. Я довiрила вам свою душу, свою честь… А ви все потоптали ногами i вигнали мене з хати, як негiдь, як покидьку… Це панський вчинок! Ще з полюбовницею мене банiтувать прийшли! Ай, пане, та чи є ж що нижче, що пiдлiше на свiтi?! (Рве навiжено собi волосся, хапається рукою за горло, за серце).
В ложу знову приходять два служителi i разом з полiцейським беруть Квiтку.
К в i т к а (борючись, кричить). Сюди! Берiть її! Вона втекла до полюбовника! Зрадила, гадина! Вона висушила мiй мозок!
Його виводять.
Жалiвницький вибiга на сцену i пiддержує Лучицьку; вона б'ється на руках.
К р i с л а. Занавес, занавес!
Г о л о с и. Ш-ш, ш-ш, вон Лучицьку!
А м ф i т е а т р. Браво, браво!.. Вон ложу!
Ж а л i в н и ц ь к и й (з кону). Доктора!
Г о л о с и. Ш-ш, ш-ш! Вон Лучицьку! Продолжать! Квятковську!
Л у ч и ц ь к а (вирвавшись з рук Жалiвницького, на переднiй). Женiть!.. Сльози лила… Кров точила… для вашої втiхи!.. А тепер… плюйте на мене — для втiхи! Бийте — для смiху!.. Топчiть на регiт!.. Хiба в актриси є серце, є честь?? Нема, нема!! Вона бездушна забавка, вона запроданка ваша! (Пада на руки Жалiвницького).
Завiса
ДIЯ П'ЯТА
Убога, але чиста кiмната. Прямо — дверi; направо — два вiкна, налiво — кровать, заставлена вiд дверей ширмами. На вiкнах спущенi фiранки. Ззаду, при образах, лампадка. Направо, за вiкнами, ще маленькi дверi.
В И Х I Д I
Палажка, Маринка, Лучицька (спить).
П а л а ж к а (дивиться на Лучицьку, що спить). Ох-ох-ох! Нема вже нашої Марусi, тiльки тiнь одна: тане вона, як вiск!
М а р и н к а. Тане, бабусю, тане. Як стривожили її тодi на спектаклi, як упала i залилася крiв'ю, — ледве сюди донесли.
П а
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Талан», після закриття браузера.