Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Катар 📚 - Українською

Читати книгу - "Катар"

254
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Катар" автора Станіслав Лем. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 44
Перейти на сторінку:
заховав грінки, масло і яйця в порожню коробку з-під сигар, а решту, перш ніж вийти з готелю, поклав за вікно на карниз.

— Он воно як! Мав підозру на отруту й хотів, щоб пташки…

— Отож. А коробку, певно хотів віднести до токсиколога, але потонув.

— А що показала експертиза?

— Два товстенні томи машинопису. Застосували навіть дельфійський метод, голосування фахівців.

- І..?

— Більшість висловилась за невідому психотропну отруту, дія якої в чомусь схожа на ЛСД. Звичайно, це зовсім не означає, що у них подібний хімічний склад.

— Невідомий наркотик? Дивне визначення.

— Не обов’язково невідомий. На їхню думку, це могла бути суміш відомих усім субстанцій, оскільки в синергічному[13] прояві часто неможливо визначити дію окремих складників.

— А що сказала меншість?

— Гострий психоз на етіологічно невстановленому грунті. Бачите, як багато можуть сказати фахівці, лікарі, коли нічогісінько не знають.

— Так, мені це добре відомо. Коли ваша ласка, викладіть іще раз усе щодо типології смертей.

— Прошу. Кобарн потонув мимоволі чи навмисно. Бреннер вискочив з вікна, але не вбився.

— Вибачте, а як він тепер?

— У Штатах, хворий, але живе. Загалом пам’ятає події, але не хоче до них повертатися. Кельнера він прийняв за мафіозо, почувався переслідуваним. Чогось більшого він не зумів сказати. Можна, я розповідатиму далі?

— Розповідайте.

— Осборна переїхали. Винуватець утік машиною, і його не знайшли. Еммінгс намагався покінчити з життям двічі. Застрелився. Швед Лейге приїхав до Рима і впав із Колізею. Шіммельрайтер помер у лікарні своєю смертю від запалення легенів після гострого приступу божевілля. Гейне тонув, у лікарні перерізав собі вени, але його врятували. Помер від гострого’ запалення легенів. Свіфт уцілів. Міттельгорн теж двічі намагався відібрати собі життя снодійним і йодом. Помер від опіків шлунка. Тітц загинув у аварії на автостраді. Нарешті, Адамс у римському “Хілтоні” — наче задушений, хтозна-як. Про Брігга не знаємо нічого.

— Дякую. Чи ті, що зосталися живі, запам’ятали якісь перші прояви?

— Так. Тремтіння рук і зміну смаку їжі. Це ми довідалися від Свіфта. Щодо Бреннера, той наполягав, що їжа “справді змінила смак”, а тремтіння рук не пам’ятав. Очевидно, у Бреннера лишився від цих подій так званий резидуальний ефект, тому він так твердив. Такої думки лікарі.

— Діапазон смертей на схемі досить значний, а самогубці вдавалися до доступних засобів — що потрапляло під руку. А що дали пошуки за принципом “cui prodest?”[14]?

— Розшуки матеріально зацікавлених? Спадкоємці знайшлися, але що з того, коли немає жодного зв’язку між ними й кожною з тих смертей.

— Преса?

— Цілковита блокада інформації. Звичайно, місцеві газети згадували про кожну смерть, але ці повідомлення губилися у звичних рубриках випадків. Йшлося про те, щоб не утруднювати слідства. Тільки якась газета в Штатах, забув яка, спекулювала на темі фатальної долі пацієнтів Стелли. Останній запевняв, що до цього доклали руки конкуренти. Однак цього року він не спровадив до Неаполя жодного ревматика.

— Бачте, не послав! Чи це не підозріло?

— Не дуже, бо ще один випадок — і подібна стаття могла б завдати більше збитків, ніж його заробітки на цьому ділі. Зрештою, це був досить скромний бізнес.

— А тепер я запропоную таку гру, — сказав Барт. — Вона буде називатися “Як таємничо загинути в Неаполі?”. Тобто, які риси для цього треба мати. Ви мені допоможете. Згодні?

— Залюбки. Список включає стать, вік, статуру, недуги, матеріальні статки та дещо інше, про що я постараюся згадати. Отож треба бути чоловіком десь так років під п’ятдесят, вище середнього зросту, огрядної чи атлетичної статури, нежонатим або вдівцем, принаймні в Неаполі — самотнім. З огляду на випадок Шіммельрайтера треба визнати, що заможність — умова не обов’язкова. Натомість потрібно зовсім чи майже зовсім не знати італійської мови.

— Жодна з жертв не розмовляла по-італійськи вільно?

— Жодна. Переходжу до специфічних рис. Щоб загинути, потрібно не хворіти на діабет.

— Що?..

— Жодна особа з нашої серії не була діабетиком. Натомість серед спроваджених Стеллою до Неаполя ревматиків, які повернулися додому живими, їх було п’ятеро.

— Як же це пояснювали ваші фахівці?

— Навіть не знаю, що вам відповісти. Казали щось про перетворення матерії, про ацетонові тільця, які можуть бути антидотом. Щоправда інші, може, й не такі дуже вчені, а просто чесніші (це лиш моє припущення) заперечували. Ацетонові тільця з’являються лише в такому організмі, якому дуже бракує інсуліну, але ж у наш час кожен діабетик регулярно вживає відповідні ліки. Наступною неодмінною рисою є алергія на трави, сінний катар, астма. Хоча були особи, які відповідали всім цим вимогам і з ними нічого не сталося. Той, наприклад, пацієнт Стелли, якого я назвав “суничним”, і другий — з катаром.

— Заможні, самотні, купалися в сірководні, мали алергію, не знали італійської?

— Так. Вживали тих самих протиалергійних ліків, що й решта, наприклад, плімазин.

— Що це таке?

— Антигістаміновий препарат з домішкою риталіну. Риталін — це хлористоводневий ацетилований фенілоальфапіпериділ. Перший зі складників плімазину, пірібензамін, усуває прояви алергії, але викликає сонливість, сповільнює реакцію, тому водії мусять вживати його з домішкою риталіну, який належить до збудників.

— Але ж із вас хімік!

— Просто вживаю це багато років. Кожен алергік потроху займається самолікуванням. У Штатах я вживав тамтешній відповідник, бо плімазин — це швейцарський препарат. Той, що мав катар, — Чарльз Декер, — теж ним користувався, але з його голови не спала й волосина… стривайте.

Я остовпів з відкритим ротом. Барт мовчки дивився на мене.

— Вони всі лисіли… — врешті сказав я.

— Лисина?

— Початки. Заждіть-но. Так. Декер теж мав тонзуру на тім’ї — і нічого.

— Зате ви не лисієте, — зауважив Барт.

— Як ви сказали? Не лисію? Може, це вада? Але з Декером нічого не сталося, хоча й лисів… зрештою, який може бути зв’язок між лисінням і буйним божевіллям?

— А який зв’язок між цим же божевіллям і діабетом?

— Маєте рацію, докторе, цього питання не варто торкатися.

— Ви що, зовсім не звернули на це уваги?

— Майже так. Ми порівнювали список загиблих з уцілілими в Неаполі, і ця риса, звичайно, виявилась. Однак складність полягала в тому, що полисіння можна було ствердити напевне лише у загиблих, бо дехто з тих, хто вцілів, не признався, що носить перуку. Щодо цього людська гордість буває несамовито вразлива, а смикати їх за волосся чи розглядати зблизька важко, коли люди цього не хочуть. Для встановлення діагнозу потрібно ще знайти косметичний кабінет, де та чи інша людина замовила перуку або й зробила пересадку волосся, а це вже було б забарно.

— Чи це так уже важливо?

— Думки були різними. Дехто

1 ... 24 25 26 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Катар», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Катар"