Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Пригоди в оргазмотроні 📚 - Українською

Читати книгу - "Пригоди в оргазмотроні"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пригоди в оргазмотроні" автора Крістофер Тернер. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 221
Перейти на сторінку:

Дізнавшись, що на державні виплати, на котрі вдома ледве зводили кінці з кінцями, в Австрії можна жити в розкішних готелях, навіть безробітні англійці і ті з’явилися, аби скористати з ситуації. Ніхто з місцевого населення не хотів австрійських крон, які, між іншим, торговці вже і не приймали, й існувала реальна боротьба за змогу обміняти їх на іноземну валюту або ж будь-який інший товар. Фрейд найняв викладача іноземної мови, аби підкріпити свої хиткі знання англійської, щоб бути в змозі проводити сеанси аналізу для американців, які щедро платили американськими доларами{88}.

У жовтні 1922 року консервативний канцлер, член Християнсько-соціальної партії Ігнац Зайпель отримав від Ліги Націй добрячий куш у розмірі 26 мільйонів фунтів для стабілізації виснаженої економіки держави. Наступного року під драконівським наглядом з боку інших країн — постійних членів Ліги, які наполягали на тому, щоб Австрія позбавилася від надмірної бюрократії, держбюджет було збалансовано. Того року Відень, в якому, на відміну від інших регіонів країни, соціал-демократи мали беззаперечну більшість, було оголошено окремою від сільської Нижньої Австрії[22] провінцією. Отже, соціал-демократи отримали повноваження піднімати податки в регіоні та імплементувати грандіозну програму реформ без потреби у ратифікації їх радикальної політики неприхильною до них законодавчою асамблеєю Нижньої Австрії. Виключена з апарату державної влади, користаючи з нового періоду процвітання, Соціал-демократична партія зосередилася на перетворенні Відня у «Мекку соціалістів» — змодельовану за прикладом Заходу альтернативу більшовицькому експерименту.

1923 року нове місто-держава ввело податок на утримання житлового фонду та об’єктів соціально-культурної сфери (тягар, що лягав на плечі бізнесменів та поступово вимираючого середнього класу); задля компенсації страшенного браку нерухомого майна й вирішення питання розчищення міських нетрів вже до кінця року було побудовано 2256 нових сімейних квартир. Упродовж наступного десятиліття було зведено 400 величезних (декотрі з яких простягалися на декілька кварталів) комунальних багатоквартирних будинків із розлогими внутрішніми дворами. Таким чином, житловий фонд зріс на 11 %, давши оселю 200 000 осіб, з яких стягували лише номінальну орендну плату. Нові «народні квартирні палаци», як їх називали, містили бібліотеки, культурно-спортивні центри, клініки, пральні, спортзали, басейни, кінотеатри та кооперативні магазини. Гордістю цих кварталів був будинок Карл-Маркс-Гоф, який спроектував один із учнів Отто Ваґнера. Ще один будинок назвали на честь Фрейда.

Християн-соціалісти, які ставилися до цих бастіонів критично, називали їх «червоними фортецями», підозрюючи, що ті розміщені стратегічно й спроектовані таким чином, аби з легкістю стати оборонними спорудами на випадок громадянської війни. Відень оточувала щільна забудова навколишніх провінцій, від яких місто тепер було відокремлено і політично, і географічно, тому проектувальники не могли розширювати його межі за допомогою паркових містечок-сателітів. Історик Гельмут Ґрубер описував ці нові житлові квартали як відображення статусу самого Відня тих часів — острів соціал-демократів у державному морі християн-соціалістів: «Закритий, ізольований та оборонно-орієнтований, — писав він, — то були анклави всередині анклаву»{89}.

Однак, соціал-демократи сподівалися, що форма «соціалізму на випередження», яку вони практикували, ширитиметься країною й стане для них трампліном до повернення назад до уряду. 1923 року відсоткова частка виборців, що віддали за них голоси на національних виборах, сягнула 39 %, але на місцевих виборах у Відні вони могли розраховувати на підтримку від двох третіх населення. У сповненому краху й розчарування післявоєнних років Відні соціал-демократи змогли відновити впевненість у революційній ідеї того, що модернізм — відтворений у функціональних, раціональних формах створеної ними архітектури — міг змінити людські життя на краще. Соціал-демократ Отто Бауер гордо стверджував, що це його партія «творила революцію людських душ»{90}.

Християн-соціалісти бурмотіли про «податковий садизм», а Відень, як і Вéймарський Берлін[23], тим часом ставав моделлю соціального добробуту: у місті з’явилися не лише відмінні темпи забезпечення людей державним житлом, але й завидна якість послуг у сфері охорони здоров’я. Займаючи посаду голови комітету міської ради Відня з питань соціального забезпечення, Джуліус Тандлер, колишній Райхів викладач анатомії, відповідав за стан громадського здоров’я та добробуту містян. Соціал-демократи не знали спину й тепер дбали про кожного громадянина, як то кажуть, «від колиски до могили». Тандлер завідував питаннями дошкільної підготовки дітей та ініціював створення у місті дитячих садків та центрів соціального забезпечення дітей, а також взявся за організацію будівництва численних басейнів та гімназій. За його правління рівень смертності, порівняно з довоєнними часами, знизився на чверть, і, завдяки урядовій програмі кількісного зростання пологових будинків, дитяча смертність стала для Відня проблемою удвічі менш вагомою.

Хоча й держава цього не фінансувала, але той факт, що 1922 року в місті, за адресою Пеліканґассе, 18, відкрилася безплатна психоаналітична клініка, у якій сеанси проводили всім, не зважаючи на їхню платоспроможність, варто розглядати саме в контексті політики благодійного патерналізму, яку вели Тандлер та Соціал-демократична партія.


* * *

У вересні 1918 року Зигмунд Фрейд виступив із промовою на П’ятому міжнародному конгресі психоаналітиків у Будапешті{91}. Це було за два місяці до підписання перемир’я (Райх щойно приїхав до Відня у відпустку), і практично усі 42 аналітики, які відвідали конгрес, були у військовій формі, бо ж їх призвали до війська лікувати солдатів і офіцерів від неврозу, набутого в результаті військових дій. Нечуваний успіх, якого ті досягли в реабілітації військових, підняв планку поваги до прихильників психоаналізу зі сторони суспільства на заздрісний для прихильників традиційної психіатрії рівень. Але Фрейд, замість того, аби розмірковувати про очевидні проблеми цивілізації, вдивлявся у майбутнє: «Свідомість суспільства прокинеться, — пообіцяв він своїм слухачам. —

1 ... 24 25 26 ... 221
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди в оргазмотроні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пригоди в оргазмотроні"