Читати книгу - "Дике серце. Таємниця чоловічої душі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Що, на вашу думку, сталося з творчим хлопцем, піаністом Чарльзом, якого тато назвав тюхтієм? Після того випадку він уже не сідав за піаніно. Через багато років, маючи вже під тридцять, він не знає, що робити зі своїм життям. Чарльз не має серйозних зацікавлень, не може знайти собі улюбленої роботи. І таким чином він не може бути відданим жінці, яку кохає, не може одружитися з нею, бо настільки в собі невпевнений. Звісно, колись давно у нього відібрали серце.
Дейвові нині також за двадцять, він пливе за течією, глибоко не впевнений у собі і сповнений ненавистю до себе самого. Він не відчуває себе чоловіком і знає, що ніколи не відчуватиме. Так само як багатьом іншим, йому бракує впевненості в присутності жінок і чоловіків, яких вважає мужніми. Стюарт, чий батько покинув його, перетворився на чоловіка, позбавленого емоцій. Його улюбленим героєм у дитинстві був Спок, інопланетянин із «Зоряного шляху», який живе виключно розумом. Стюарт тепер є науковцем, його дружина вкрай самотня.
Таких історій чимало. Рани, спричинені хлопчикам у дитинстві, несуть їм свої послання. Хлопчик дає собі клятву, вибирає таке життя, яке формує його несправжнє «я». У центрі всього цього є глибока непевність. Чоловік не живе зі свого центру. Дуже багато чоловіків відчувають, що вони або застрягли, або паралізовані і не можуть рухатися, або не можуть зупинитися. Безперечно, кожна дівчинка теж має свою історію. Але про це я говоритиму далі, коли йтиме мова про те, як чоловік бореться за жіноче серце. А наразі дозвольте мені ще в кількох словах описати, що ж стається з чоловіком після того, як його поранено.
Розділ 5
БИТВА ЗА СЕРЦЕ ЧОЛОВІКА
Ти зараз опинився бозна-де.
Ти є один з поранених, що здатні йти.
_ДЖЕН КРІСТ, «ПОРАНЕНІ, ЩО ЗДАТНІ ЙТИ»
Повернути чоловікові його серце —
найважча місія на землі.
_З КІНОФІЛЬМУ «МІШЕЛЬ»
Ніщо вартісне не дається без боротьби.
_БРЮС КОКБЕРН, «КОХАНЦІ В НЕБЕЗПЕЧНИЙ ЧАС»
Кілька років тому мій середній син Блейн пережив велику зміну — пішов до першого класу. Для кожної малої дитини — це величезний крок — покинути комфорт і безпеку маминої опіки, проводити більшість часу в школі, бути серед «великих» дітей. Але Блей дуже товариський і безпосередній, вроджений лідер, і ми знали, що він легко з цим дасть собі раду. Щовечора за столом він пригощав нас розповідями про пригоди свого дня. Буває приємно згадувати з ним утіхи від цих перших шкільних днів. Тоді він тішився блискучою новою коробкою для сніданку, новісінькими жовтими олівцями, коробкою пастелей із вбудованою стругачкою, новою партою і, нарешті, новими друзями. Ми знали все про його нову вчительку і спортзал, де відбувалася фізкультура, про те, як діти розважалися на перервах, у які забави бавилися, і як наш Блейн ставав лідером у всіх їхніх розвагах. Але одного вечора син сидів мовчки. «Що не так, тигре?», — поцікавився я. Однак син далі мовчав, навіть не підвів очей. Про те, що сталося, він не хотів говорити. Врешті-решт, стало зрозуміло: один першокласник-задирака на очах усіх друзів штовхнув Блейна на майданчику. Сльози котилися по щоках сина, поки він розповідав нам цю історію. На його обличчі я прочитав сором. І ось що я порадив синові: «Блейне, послухай мене. Я хочу, щоби ти уважно мене вислухав. Коли цей хуліган штовхне тебе ще раз, ось що ти маєш зробити… Ти мене слухаєш, Блейне?». Він кивнув, втупившись у мене великими вологими очима. «Я хочу, аби ти підвівся… і вдарив його…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дике серце. Таємниця чоловічої душі», після закриття браузера.
