Читати книгу - "25 професій Маші Філіпенко"

— Ну, відповідай, що ти там мудруєш зі своїми джерелами?

Баринов відповів:

— Це ти мудруєш. Молодь затискуєш. А нам дуже потрібні молоді люди зі свіжим поглядом на життя.

— Розумієш, він у нас один, — сказав генерал Готовкін. — Бабуся без нього помре.

— Не помре, — сказав Валера. — Ми їй онучку Ларису із Саратова випишемо.

— А може, того… і бабусю… в експедицію? — запитав генерал. — Вона готує чудово. І чай, і котлети.

— У нас експедиція, а не виїзна їдальня, — зауважив Баринов. — На коні вона їздити може? Чи багаття розпалювати? А спати у наметі на снігу вона погодиться? Чи, наприклад, на сосну залізти зуміє?

Як тільки професор, повів мову про все це, генерал збагнув: тепер уже Валеру йому нізащо не втримати. Він лише запитав:

— А що, від дітей багато користі буває?

— Коли б не було, ми б усе це не затіпали.

Та генерал Готовкін не відступав:

— А як твоє джерело щодо оборони? Має значення для армійських потреб?

Професор Баринов відповів:

— Жива вода ще в казках потрібна була, щоб воїнів оживляти. А зараз вона потрібна ще більше. Ракет і гармат багато, а нервів міцних нема.

Він відкрив стіл і дістав ще одну старовинну газету.

— Поглянь, давній друже, ось на це. — То був «Звід зросту новобранців різних країн».

Країна          Мінімальний зріст у міліметрах

Швеція 1608

Сполучені Штати 1600

Англія (в Європі) 1600

Бельгія 1570

Німеччина 1569

Італія 1569

Франція 1540

Австрія 1553

Росія 1534

— А, би зацікавити тебе, скажу, що у Вишньоволоцькому повіті новобранці були як у Швеції. Високі та дужі. Тому що цю воду на всіх ярмарках ченці продавали. З дитинства всі пили «Монастирську мінеральну». Або «Святу срібну». А ось витяг із щоденника начальника військово-окружного управління Тверської губернії Шевирьова:

«У стройових навчаннях, маршируванні, верховій їзді, гімнастиці, фехтуванні, плаванні, польовій службі фізичні якості солдат Вишньоволоцького повіту були вищі від усіх».

Генерал Готовкін прочитав замітку своїми очима. І мовив:

— Бабусю ти нашу не береш. А от представників госпіталів доведеться..

Він козирнув, узяв Валеру за руку. Валера взяв Машу за руку, і вони помчали до автомобіля.

Як тільки вони сіли, генерал почав дзвонити:

— Алло, товаришу командуючий, дозвольте доповісти. Я дізнався, що готується велика експедиція для пошуків цілющого джерела. Надзвичайно важливого для оборонних потреб. Хто організовує? Організовує Міністерство геології. — Він поглянув на Машу з Валерою. — Ще приєдналось Міністерство освіти в особі двох співробітників. Не завадило б із наших кого-небудь виділити. Із управління госпіталів. Дякую, товаришу командуючий. Я дам розпорядження.

Він висадив Машу і Валеру біля домівки і поїхав у свій генеральний штаб.

Не минуло й двох тижнів, як експедиція вирушила.

Маша гадала, що експедиція — це собачі упряжки, оленячі нарти, всюдиходи. Та нічого цього не було. Просто приїхали вони на залізничний вокзал — один співробітник, геолог на прізвище Стороженко, двоє дітей і один лейтенант Соколов із управління госпіталів.

Щоправда, було чимало проводжаючих. Тати, мами, дружини. В тому числі один генерал у повній чудовій формі. Він звертався до Валери:

— Ти, Валеро, коли шукатимеш джерела, не всяку воду куштуй. Невідомо ще, що там з-під землі б'є. Може, де каналізацію прорвало чи нафтопровід тріснув.

— А ви, товаришу лейтенант, за моїм онуком пригляньте. Надто вже гарячий!

— Остудимо, товаришу генерал! Не турбуйтесь.

Усі завантажились у поїзд і рушили.

Ех, чудово у поїзді вночі! Ні тобі уроків, ні турбот. Лежиш на верхній полиці і думаєш про прожите життя. І не просто лежиш, а лежиш як співробітник. І немає поруч любої мами і дорогої бабусі. І трохи страшно і дуже цікаво.

Колеса: трах-тах-тах. Трах-тах-тах.

Ділова Маша вмить заснула. Навіщо даремно час гаяти? А Валера Готовкін не був розбещений всілякими подіями. Він не спав. Він мріяв під стукіт коліс — от як піде він до лісу, от як виявить там джерело. І вода у джерелі буде чистим пеніциліном з валер'янкою.

А колеса: трах-тах-тах! Трах-тах-тах!

А потім він. самородок знайде із щирого золота, з діамантами кілограмів на вісімсот. Потім він запримітить у болоті хрест. Усі гадатимуть, що то могила прадавня. А він лопатою копне, і всі побачать, що то ціла старовинна церква у болото вгрузла з усіма прикрасами.

І печери Валера відшукає.

І невідому науці гору відкриє. Загалом він час даремно не гаятиме. Ой, як хороше вночі в поїзді!

Трах-тах-тах! Трах-тах-тах! У-у-у! — то наш поїзд мчить.

У-у-у! Хат-хат-харт! Хат-хат-харт! — то зустрічний прогуркотів.

Ба-бах! — то Валера Готовкін з полиці упав, докрутився.

Він тому крутився, що весь час мріяв і хотів цієї ночі не спати.

Глибокої ночі поїзд прибув на станцію Вишній Волочок. До купе зайшов провідник і почав усіх будити.

Лейтенант Соколов і Маша Філіпенко вмить прокинулись. Геологічний співробітник, не прокидаючись, узяв речі й пішов до виходу з вагона. А Валера Готовкін не міг прокинутись. Він усе