Читати книгу - "Ріккі-Тіккі-Таві (Збірник)"

Проте вона сходила з берестяним відром до джерельця, яке дзюрчало позаду їхньої оселі, й наповнила діжку по вінця, а потім майнула на річку, де, знайшовши татуся, легенько скубнула його за ліве вухо, що дозволялося їй робити при добрій поведінці.

— Ну, давай творити, — підморгнув батько.

І обоє провели чудовий, насичений цікавими подіями день, перериваючись тільки заради смачного обіду та двох веселих, з неодмінним борюканням, ігор. Коли добралися до «Т», Теффі слушно зауважила, що і її, і тата, і мами імена починаються з цього звука й тому варто зобразити щось на зразок їхньої родини, члени якої взялися за руки. І все б нічого, якби малювати довелося два-три рази, та коли дійшло до шостого й сьомого варіантів, рисунок ставав дедалі грубішим, поки від нього залишився власне сам худючий довгий глава сімейства з витягнутими руками, аби тримати дружину й донечку. По цих трьох малюнках ви можете відстежити процес вищезгаданих змін.

Більшість майбутніх знаків мали виглядати надто вже вишуканими, щоб починати з них, особливо натщесерце, але в міру того, як їх наносили на берест знову й знову, обриси ставали дедалі чіткішими й простішими, аж доки Тегумай визнав новотвори практично ідеальними.

Для звука «З» змію розвернули в інший бік, щоб продемонструвати, що у зворотному напрямку вона сичить ніжно й лагідно; для «Е», яке потрапляло на рисунки доволі часто, обрали звичайну петельку; для «Б» основою послужили зображення бобра, священного для тегумайського племені звірка; для неприємного носового «Н» тато з донею чималу годину просто малювали носи, поки не впріли; для енергійного «Ґ» непогано підійшов рисунок пащі великої озерної щуки; багато в чому схожим, із додатком у вигляді багра позаду щучого рота, вийшов малюнок для кострубатого, складного «К», а ще кожен зобразив невеличку ділянку звивистої річки Вагай для елегантного, ледве вловимого «В»[78]. І так поступово вони придумали рисунки всіх потрібних їм звуків, склавши повністю первісну абетку.

Минуло не одне тисячоліття, і після численних намагань спробувати використовувати також інші варіанти писемності більшість людства знову повернулася до старого, доброго, легко зрозумілого алфавіту — А, В, С, D, Е, F, G… — а також його різновидів для того, аби всі любі та найдорожчі, щойно досягнувши належного віку, вчилися грамоти. Втім, я завжди пам’ятаю про Тегумая Бопсулая, Теффімай Металумай і Тешумай Тевіндроу, її дорогеньку матусю, та неймовірні події тих далеких днів, котрі трапилися на берегах величної ріки Вагай.

Чи не найпершою справою Тегумая після появи абетки було виготовлення чарівного алфавітного намиста з усіх літер, яке мало вічно зберігатись у тегумайському храмі. Усі члени племені принесли свої найкоштовніші намистини і красиві речі, а Теффі з батьком знадобилося цілих п’ять років, щоб завершити працю. Це малюнок згаданого магічного намиста, для нитки якого взяті найчудовіші та найміцніші жили північного оленя, скріплені тонкою мідною дротиною.

Якщо починати згори, то першою була стара срібна намистинка, що належала головному жерцеві племені, наступними йшли три чорні перлини, потім — глиняна намистина (блакитно-сіра), за нею — ґуляста золота намистина, подарована сусіднім племенем, яке, у свою чергу, одержало її з Африки, хоча насправді вона, ймовірно, була індійською; далі — довга скляна африканська намистина з пласкими гранями (воєнний трофей племені тегумай), ще далі — дві глиняні намистини (біла й зелена) з цяточками на одній та з цяточками і смужечками на іншій; опісля — три досить щербаті бурштинові намистини; затим — три глиняні (червоно-білі), дві з цятками, більша ж, що посередині, із зубчастим візерунком. Потім починаються літери, а між ними — маленькі білуваті глиняні намистини з мініатюрною копією кожної. Ось ці літери:

А — видряпана на зубі. (Гадаю, той належав лосеві.)

В — священний бобер племені тегумай на зірково-смугастому клаптику.[79]

С — перлинна мушля устриці — усередині спереду.

D — швидше за все, один із видів мушлі мідії — зовні спереду.

Е — жмутик сріблястого дроту.

F — зламана, але те, що від неї зосталося, це частинка оленячого рогу.

G — намальована на шматочку дерева. (Намистина за нею — це маленька мушля, а не глиняна намистинка. Я не знаю, чому вони так зробили.)

Н — різновид великої коричневої мушлі каурі.[80]

І — внутрішня частина довгої мушлі, відшліфованої вручну. (Тегумай витратив на її шліфування три місяці.)

J — риболовний гачок із перламутру.

L — зламаний багор зі срібла. (Безперечно, за J має йти К, проте якось коралі розсипалися, і їх не зовсім правильно зібрали.)

К — тонкий уламок відшліфованої кістки, натертий чорною фарбою.

М — зображена на блідій сірій мушлі.

N — шматочок того, що називається порфіром[81], із видряпаним на ньому зображенням носа. (Тегумай полірував цей камінь п’ять місяців.)