Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

 - І все одно його треба покарати за зухвалу поведінку, - сказав батько вже спокійним голосом. - Буде тепер сидіти під домашнім арештом. Нікуди  увечері не пущу.

 - Та йому вже через тиждень на навчання, - заговорила мама. - Думаєш, якби він хотів щось накоїти, то в гуртожитку не зробив би цього?

 - От як поїде на навчання, то хай робить, що хоче, - мовив батько. - Тоді вже я за нього не відповідатиму. А поки він тут, у моєму домі, то має слухатись мене.

В коридорі настала тиша - певно, рідні розійшлися по своїх кімнатах.

Ерік  увімкнув холодний душ. Струмені крижаної води, наче голки, пронизували тіло, але до нього повернулися виваженість і здоровий глузд.

"Ну й хай, - подумав він. - Посиджу тиждень удома, а там ви мене тільки й бачили..."

Він не шкодував про те, що зухвало відповідав батькові, лише шкода було грошей. Треба було краще їх заховати.

Ерік витерся рушником та подивився на себе у дзеркало. Йому пригадалися слова Поллі про те, що, спілкуючись із Тедом, він усе більше стає схожим на нього.

 - Ну і чудово, - сказав хлопець сам до себе.