Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сабіт. Її перевертень, Влада Калина 📚 - Українською

Читати книгу - "Сабіт. Її перевертень, Влада Калина"

655
0
03.09.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сабіт. Її перевертень" автора Влада Калина. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 53
Перейти на сторінку:

- Та ні, він нічого такого не зробив, - обманула я. Звісно, нічого такого, не рахуючи того, що змушував пристрелити його біля тих кліток. А, так, нічого такого!!! Я жадно випила воду. Спека на вулиці аж волосся на голові димить.

- Ти на нього не ображайся. Він звісно іноді перегинає палицю. Просто в нього доля непроста, от Сабіт і біситься. - Зупинилась на хвилину, глянула чи не стоїть хто біля дверей, і нагнулась щоб прошепотіти мені. - Скажу тобі дещо по секрету, Сабіт іноді хоче вбити себе, особливо коли вип'є. Тільки ти нікому…

- Вбити?! - я вдала вигляд що здивувалась. Адже і без тітки знаю, що цей чоловік таки здатний на таке. Він щойно змушував зробити це мене.

- Ох, дитино, я тобі не можу всього розповісти, але повір, цей чоловік потребує жіночої ласки і кохання. Йому вкрай потрібно, щоб в його житті з'явилась жінка, яка б завжди була поруч, яка б могла зрозуміти його, витерпіти його нестерпний характер, і саме головне, щоб не зрадила.

- Мені здається, що ви тітко Марино перебільшуєте, - кинула до роту ложку варення, що стояло в мисці на столі.

- Доню, ти мабуть голодна. Бери он в сковороді котлети, для тебе залишила, - кивнула на плитку.

- Так, поїсти мені б не завадило, - дивилась по всіх закутках в пошуках виделки. - От, наприклад, до вашого господаря щойно ветеренарша приперлася, так що жіночої ласки йому вистачає.

"Ох уж ця Вікторія! Через неї я сиджу на кухні, а думками вся там, біля Шамана."

 - Вікторія прийшла?!

- Вона! Сабіт повів її до кліток, тому я туди і не піш…

- Марино! - здається це кричала та сама Вікторія. Ми обернулись в сторону відчинених дверей. - Марино! Марино! - крики були вже зовсім близько. - Марино, діставай швидше аптечку! - ветеринарша забігла до кухні з переляканим виразом обличчя.

- Що трапилось!? У господаря, що шви розійшлись?! - тітка перелякалася не гірше цієї Вікторії. Швидко почала мити руки під краном.

- Ні, не шви! Сабіту щойно ведмідь плече роздер!

- Господи! Сабіт!... Де ж ця аптечка?!... Ходімо зі мною, вона ж у його спальні!

Не знаю чому, але коли почула це, то сама злякалася за Сабіта, хоча розуміла, що це не вірно, бо я ж ніби ненавиджу його. Ніби!!! Дочекалася доки жінки підуть по аптечку, я недовго думаючи вибігла на вулицю, в сторону кліток. Приблизно знала куди йти, мені Петрович розповів.

Коли йшла то в голові не було ні однієї нормальної думки, все щось жахливе. І все про цього ведмедя і Шамана. Я вже уявляла що він там весь в крові лежить біля тієї клітки. І що тільки не уявляла. Як той казав, у страха очі великі. Так воно і є, адже прийшовши на місце трагедії, я нічого жахливого не побачила, ну, у всякому випадку, побачила не те, що щойно лізло до моєї голови.

Шаман стояв в метрах трьох від клітки в якій був зачинений ведмідь. Здоровенний, бурий ведмідь, що весь час гарчав, ривів, і намагався дістати його висунувши лапу з клітки. Сабіт мовчи стояв і спокійно дивився на все це. 

- Чого він такий збуджений? - запитала я підійшовши ближче.

- Ти що тут робиш?

- Гуляю на свіжому повітрі, - відповіла ніби нічого не знаю про його поранене плече, яке намагалася роздивитися. Три довгих рани від кігтів з яких текла кров. Дивно але Сабіт стояв так, ніби йому не боляче, навіть уваги не звертав на це. Просто дивився на ведмедя, в одну точку, ніби щось думаючи.

- Може ведмедю щось болить? - я стала перед Шаманом так, щоб було видно його очі, очі, які щось приховували від мене, але що?

- Скоро повня, - спокійно відповів він.

- Повня!? І що? - я не розуміла до чого тут це.

- Тварини відчувають… Обережно! - крикнув і одним ривком притягнув мене до себе.

Я відчула, як ведмежа лапа щойно пролетіла біля моєї спини. Жах! Цей ведмідь ледве не зацепив мене. 

- Ніколи не повертайся до ворога спиною! - взяв у руку моє підборіддя так, що я могла дивитись в його фіалкові очі. І в цьому погляді я побачила страх. Здається хтось не на жарт злякався за мене. Чи я помиляюсь?

- До тебе теж? - запитувала я коли Сабіт проводив великим пальцем по моїй нижній губі.

- Що теж? - притискав до себе все сильніше так, ніби боявся втратити. 

- Теж не повертатися спиною? - вже майже облизувала його палець. О, це так збуджує!

- Можеш повернутися, я не проти. Ззаду тр*хати тебе буде одне задоволення, - посміхнувся.

- Що?! Ну ти і придурок невихований!... Відпусти!

- Ні, - посміхався.

- Відпусти кажу!

- Невже тобі не приємно, коли я торкаюсь?

- Я… - не договорила.

- Сабіт! Сабіт! - кричала ветеренарша.

- Твоя Вікторія летить рятувати тебе… козел! - вирвалась із його рук, в який раз уже. - Тр*хай її. Їй точно буде приємно!!! Мені здається, що це її улюблена поза! - кричала я та віддалялася від них. Щоб ця тітка Марина не говорила мені про те, який її Сабіт хороший, я їй не повірю. Цього хама уже ніщо не виправить!

"І чого я тільки туди по перлася? От, дурепа! 

Але мені з голови не йдуть його слова, про те, що скоро повня і тварини відчувають… Що вони відчувають? Сабіт так і не до говорив… Чи кого вони відчувають? Невже буде кінець світу?"

 

1 ... 24 25 26 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сабіт. Її перевертень, Влада Калина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сабіт. Її перевертень, Влада Калина"