Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Царівна Духмяних трав Запитую хризантему Осінні чуття так хотіла б спізнати... Хто відповідь дасть врешті-решт? Я знаю: в саду, поблизу огорожі, Чуттів ти розкриєш секрет... «Скажи, — я почула, — так хто ж бо таємно, Зневаживши світ цей, росте? Так хто, розкриваючись, як інші квіти, Шукає, жде, гається теж? В саду, де роса, біля дому, де іній, Не ти у журби у руках? Гусак полетів і цвіркун занедужав, — Терза тебе дума яка?» Та твердити зайве, що в білому світі Нема з ким розради знайти, Захочеш розкритись, не дбатиме жоден, Позбувсь щоб одвертості ти. Фея ріки Сяосян Приколюю до волосся хризантему Минали дні. Вона росла у вазі, Що в огорожі нашого житла. Зірвавши її, в дзеркало дивлюся: Красиво! Та невже це справді я? Чан’аньський княжич квітку цю побачить І обімліє, знехтувавши сан, Пенцзє правитель[274], пан поважний вельми, Вина захоче й буде п’яний пан! В волоссі роси трьох стежок садових, На скронях — їх приємний холодок, А квіткою прикрасили б ряднину, Ряднина стала б як осінній шовк. Відводь од мене погляд, перехожий, Чуття високі бережи, йдучи, А краще скромно плескай у долоні, —