Читати книгу - "Вітіко"

Перше ніж сонце вище підбилося на небі, прийшли люди і принесли подарунки згідно зі звичаєм, коли хтось справляє входини.

Подарунки мали бути речами, потрібними в домі, або ж прикрашати його, то могли бути знаряддя для всяких потреб: для рибальства, птахоловства, полювання і навіть для війни. Старий Флоріан приніс сільничку, вирізьблену зі шматка білого клену, Венгарт із Фридави приніс два гарні барильця для вина, суддя зі Льготи приніс дерев’яні тарілки, від найменшої до найбільшої, такі, які виготовляють у Лісовому краї, а його дружина принесла набір дерев’яних покришок накривати горщики з молоком та інший посуд. Йоганнес із Митини приніс коновку і шаплик, суддя з Фримбурка приніс молитовний ослінчик, вирізьблений із грубого стовбура ялівцю, а також небесно-блакитний рушник, на якому дівчата з Фримбурка вишили червоні дикі троянди. Лібгарт із Каменного приніс усі різновиди смолистої деревини з різних порід дерева, люди зі Светлика принесли шість мистецьки вирізьблених ясенових списів, Ґреґор із Ратової вирубки приніс чотири рибальські мережі, Томас із Лісової Влтави приніс дванадцять мітел із держаками з дванадцятьох найкращих деревних порід, пучки прутиків були перев’язані блискучими барвистими лозинками, а самі прутики мінилися всіма барвами, що їх можуть мати пагони в лісі; стара Сусанна з Дольні Вітавіце принесла двадцять яєць і сказала, що більше не має.

Ті, хто жив далі, прийшли пізніше.

Під вечір надійшли люди з Горньої Плани і принесли гарну ковану круглу залізну решітку, що мала дно з букового дерева, на неї можна було ставити горщики з квітами. Крім того, привели чотирьох молодих білісіньких молочних корів. Том Йоганнес приніс шість тятив, які він сам скрутив із жильних струн від скрипки, а стельмах Стефан приніс шість луків із червоного тису, коваль Петер Лауренц приніс шість пучків стріл, вістря яких він скував сам. Себастьян приніс оторочки з куниці, хутро куниці та інші хутряні вироби з лісу. Христ Северин приніс сувій гарного полотна.

Люди ходили увесь день і протягом багатьох наступних днів. Вони приносили знову-таки полотно, сукно, хутра, шкіру, харчі й приводили тварин. Вітіко розмовляв з усіма і дякував їм. Вентіла теж розмовляла з людьми, надто з жінками. Слуги Вітіко клопотались розміщенням подарунків, надто живих тварин.

Трохи згодом привезли подарунки від Любомира, Діта, Ровна, Озела та інших лісових сусідів, там були прикраси, зброя, одяг і тварини.

Після цього Вітіко почав розсилати у відповідь свої подарунки. Потім їздив до сусідів, щоб провідати їх, і приймав їх у своєму замку, коли вони приходили до нього, та частував їх.

Після всіх цих візитів Вітіко впорядкував замкову службу. Гульдрик став управителем і дбав про гостей і все, чого вони потребують. Мартинові доручили нагляд за свійськими тваринами, і отак Вітіко призначив відповідальних за покої, одяг, зброю, корів, погреб і за все інше.

Будівничий Еппо лишавсь якийсь час у замку як гість, бо ще всюди були потрібні його поради. Згодом він поїхав до Праги.

Тітонька лишилася коло Вентіли в Лісовому краї, бо ж попросила про це Вітіко, а Бенно лишився в замку коло Вітіко і правив служби в замковій каплиці.

Упорядкувавши все в замку, Вітіко на своєму старому сивому коні, який умів добре пересуватись по лісу, поїхав в усі місця, де люди працювали на нього, і дививсь, які там успіхи.

У лісі в Дольні Вітавіце на березі Влтави Вітіко надумав випалювати деревне вугілля і приставив туди за управителя Матіаса, вугляра з Широкої гори, і від поставлених там куп здіймалися в повітря, як колись на Широкій горі, золотаві на світлі або синюваті в затінку стовпи диму. Матіасу збудували дерев’яний дім, крім того, для нього й робітників почали будувати кам’яний дім.

Інколи ввечері, як колись у кам’яниці в Плані або в хаті в Митині, до Вітіко в замок приходили люди, і він пригощав їх хлібом та сіллю, вони споживали, розмовляли з ним про всяку всячину, а він потім ще частував їх стравами і напоями, і гості вже в нічних сутінках поверталися лісом до Фримбурка або до Фридави, або до Каменного, або в Гейров, або на південь до хат Рихнова. Якщо люди приходили здалеку, Вітіко лишав їх на ніч.

Приходили ще й люди за порадою, приходили по допомогу, і Вітіко, коли міг, давав і те, і те.

Тим часом Вентіла, тітонька та жінки готували тканини, вбрання, коштовності та інші речі, потрібні для сватання Вітіко.

Як минуло два місяці, відколи Вітіко переїхав у свій замок, він послав свого васала Беду з почтом у замок Шауенберґ до Генріха фон Шауенберґа, щоб запитати, чи Генріх фон Шауенберґ і Вюльфгільта фон Дорнберґ, його дружина, будуть ласкаві прийняти сватів Вітіко і який день вони визначають для цього.

Беда повернувся й повідомив, що Генріх фон Шауенберґ і Вюльфгільта фон Дорнберґ, його дружина, будуть ласкаві прийняти сватів Вітіко і визначають для цього двадцятий день після дня запиту.

Вітіко дібрав людей для сватання й роздав їм одяг, прикраси і зброю.

Уранці за