Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

, ó ,

Однак у магічній академії в Тонігелі вчитель на заміну щойно дістав з-під мантії сяючий кристал. Він високо підняв кристал і сказав усім учням: Ви можете придивитися ближче. Це сірий кристал. Ви також можете назвати його кристалом мани. Це вкрай нестійке злиття темної магії.

. —

У минулому люди часто використовували його як жорстоку вибухівку, і навіть використовували його в багатьох війнах. Але тепер, за допомогою такого магічного двигуна, люди можуть більш плавно добувати потужну магію, що міститься в ньому.

В очах, сповнених прагнення до знань, молоді хлопці та дівчата, які дивилися на кристал, не усвідомлювали, що вони є свідками народження епохи.

У цьому році знатна дама з Еруена винайшла просту машину. З його допомогою люди вперше по-справжньому позбулися залежності від сили закону Тіамат.

.

Перший день місяця морозів.

.

Сніг ще не випав у Пустелі Чотирьох Царств. Це був останній день Брандо в Манкеторі. У цей день він знову побачив великого вождя лицарського полку Фанзіна. Волосся цього полководця вже почало ставати сріблястим, ніби символізуючи труднощі, які пережили жителі Фарнезайна в минулому році. Він подолав тисячі кілометрів і тільки що повернувся в Манкетор з Великих рівнин.

Ви багато працювали. Зіткнувшись з цим великим лідером, Брандо повинен був запитати: «Як справи у Фанзіна зараз?».

.

Все відмінно. Завдяки допомозі країн на Великих рівнинах ми відбудували там Святу Церкву, відповів великий вождь Лицарського полку Фанзін, Імперія поступово відновлюється. Хоча це не те, що можна зробити за короткий проміжок часу, я думаю, що, можливо, до початку наступного року ми зможемо знову влитися в цю війну.

Якраз до кінця цієї війни, Брандо кивнув, З додаванням Фанзіна та Елеранти шанси на перемогу в цій війні значно зросли.

.

Він зробив паузу.

.

Потім він подивився на іншу сторону.

,

Брандо знав, що цей великий лідер точно не приїде сюди лише для того, щоб поспілкуватися з ним, навіть якщо його нинішня особистість екстраординарна і можна сказати, що він командувач Священного Альянсу за назвою. Але це було тільки в назві. Не кажучи вже про те, що задовго до початку мирної конференції Фанзін виявляв до нього добру волю. Не тільки цей великий вождь, але і Верховний лицарський полк і Священний лицарський полк також не раз приїжджали до нього.

Однак він так і не зрозумів, чого від нього хоче Фарнезайн.

.

Великий полководець лицарів Фарнезайнів глянув на Соломона, що стояв поруч. Той Король-чаклун, який був вищий за простих людей і мав урочистий вираз обличчя, кивнув.

Ваше Превосходительство Король Полум'я, хтось хоче вас побачити.

—

Тірсте —

Коли Брендел побачив виснаженого чоловіка в тьмяному наметі, він лежав на військовому ліжку. Очі його були каламутні, і здавалося, що в них з'явився останній проблиск світла. Щоки його були тонкі й бліді, наче він ось-ось зробить свій останній подих, але його підтримувала сильна воля, і він міг триматися досі.

Це була така людина, яка не виглядала ні людиною, ні привидом, але Брандо впізнав її з першого погляду.

.

Можливо, тому, що битва на життя і смерть на підпільному аукціоні Бреггса справила на нього глибоке враження.

Сцена, коли шляхетний фехтувальник з тонким мечем у руці крок за кроком наближається до нього, була ще свіжою в його пам'яті. І саме на межі життя і смерті він обрав шлях . Або можна сказати, що з цього моменту він вибрав шлях, який привів його до цього моменту.

Озираючись назад, здавалося, що вчорашній день повторився.

.

Вони знову зустрілися, і це також сталося завдяки Бреггсу, на задньому дворі ізольованого будинку в темному провулку. У той час вони обоє поспіхом розійшлися і не сподівалися знову зустрітися в такому місці. Подібно до того, як Брандо впізнав Тірсте, Тірсте також впізнав юнака з Бучче.

-,

Його очі загорілися, наче дві волі, і він насилу вмостився на ліжку. Але тільки за допомогою лицаря він зміг це зробити.

.

Тірсте важко задихався, дивлячись на Брандо.

Брандо насупився, не звикнувши до погляду Тірсте.

?

Як ви стали такими?

Де маяк? — хрипким голосом спитав Тірсте.

?

Маяк?

Ці кам'яні уламки Тірсте, здавалося, витратив усі свої сили, щоб говорити, але все одно зумів чітко висловити свій зміст Знаєте, батько Амандіни.

.

Серце Брандо перестало битися.

Тірст уже вийняв з мантії кам'яний уламок і поклав його на тумбочку. Він підвів голову і втупився в Брандо. Уламок каменю був сірувато-коричневого кольору і трохи плоский. Як Брандо міг його не впізнати?

Це останній фрагмент, слабко сказав Тірсте Пастухи дерев принесли його до Фанзіна, і тепер він повернувся

1530

Розділ 1530

.

Вузька кімната була наповнена урочистою атмосферою. У темряві стояв лише круглий стіл, і кристал випромінював тьмяну флуоресценцію, відбиваючи кілька блідих облич. На стелі миготіло срібне чарівне коло, яке постійно змінювало свою форму. Схожа на ртуть речовина просочилася з магічного кола і звивалася, заповнюючи кожен куточок кімнати. Це місце знаходилося на десятки метрів під землею, а повітря було настільки каламутним, що майже перестало надходити.

.

Брандо підвів очі й глянув на присутніх. Король гномів Каліфен, великий командир лицарського полку Фанзін, Соломон, Амандіна, Ісдовіль, Ярута, принц Наїр, Архідруїд і Архіпровидець Валла.

,

Переконавшись, що всі готові, він обережно дістав п'ять шматків сірувато-коричневого каменю і поклав їх на стіл на очах у всіх.

У цей момент ртуть на стелі звивалася, немов відсікаючи якусь інформацію в просторі. Але може бути і так, що Сутінковий Дракон більше не дбав про цей маленький маяк. У всякому разі, жахливий тиск, який особисто відчував Брандо в Порту Сажь, більше не з'явився під землею.

.

Всі підсвідомо підняли голови і подивилися в стелю. Це було схоже на ілюзію, але цього було достатньо, щоб змусити людей почуватися ніяково.

Продовжимо, – сказав Ісдовіль.

Брандо кивнув. Хоча було темно, він все одно добре бачив. Його руки обережно поклали п'ять шматків каменю на стіл. Коли ці звичайні кам'яні шматки вперше були зібрані разом, сталася дивовижна сцена.

.

У темряві швидко поширилося скупчення флуоресценції.

Об'єднані кам'яні шматки спливли вгору і утворили пісочний стіл. На пісочному столі було вигравірувано напрямок гір і річок, а також зелений ліс. Це була незнайома земля, але вона також відчувалася дещо знайомою. Гаруз