Читати книгу - "Спомини"

Никита Будка (1877–1949) — релігійний діяч, доктор богослов’я, єпископ, генеральний вікарій Львівської митрополичої капітули, родом з с. Добромірка Збаразького повіту на Тернопільщині. Після закінчення Тернопільської гімназії у 1887 р. відразу був призваний на службу до австрійської армії. Демобілізувавшись, вивчав право у Львівському університеті та богослов’я в Інсбруку (1902–1907) й Відні (1907–1909), де здобув докторат. У 1905 р. був висвячений на священика та призначений префектом духовної семінарії у Львові та референтом у справах еміграції при митрополичому ординаріяті. З 1910 р. був редактором часопису “Емігрант” для українців-емігрантів, відвідував українські осередки в Німеччині, Бразилії, Аргентині та Канаді. У 1912 р. був призначений першим єпископом для українців у Канаді. У 1912–1927 pp. перебував на місії в Канаді, дбаючи за об’єднання церковних громад, організацію нових шкіл та бурс. З початком Першої світової війни він як австрійський підданий виступив із заявою на підтримку Австрії. Однак після вступу у війну Англії та Канади така лояльність єпископа обернулася проти нього. У 1918 р. він був заарештований, але незабаром звільнений через відсутність доказів нелояльности до Канади. У 1919 р. його справою займалася урядова комісія, яка ствердила лояльність єпископа до Канади. Незважаючи на таке рішення, інтриги навколо нього тривали, і в 1927 р. він був відкликаний Апостольською Столицею для звіту про свою місійну діяльність. Повернувшись до Львова у 1927 p., Будка був призначений генеральним вікарієм та крилошанином митрополичої капітули. У 1930–1939 pp. займався розбудовою Зарваниці як відпустового місця. З початком війни у 1939 р. переїхав до Львова; далі виконував обов’язки генерального вікарія, був співсвятителем на хіротонії Йосифа Сліпого. У квітні 1945 р. був заарештований разом з іншими єпископами та членами капітули і в 1946 р. засуджений на п’ять років каторжних робіт і три роки позбавлення громадянських прав із конфіскацією майна. Покарання відбував у Карагандинських таборах Казахстану, де й помер 28 вересня (за іншими даними: 1 жовтня) 1949 р. у віці 72 років. Беатифікований 27 червня 2001 р. папою Іваном Павлом II. Про нього див.: Congregatio de Causis Sanctorum, прот. № 2256, т. 1. Roma 2001, с. 417–490; Осип Бала. Перший український єпископ Канади Кир Никита Будка. Вінніпеґ 1952; І. В. Патарак. Діяльність епископа Никити Будки щодо організаційного становлення “Української Греко-католицької Церкви Канади” // Держава і право 5 (2009) 619–626.

Іван Бартошевський (1852–1920) — неодружений священик, родом зі Львова. Вчився у Відні (1870–1877), де здобув докторат з богослов’я. У 1877–1894 pp. служив у соборі св. Юра, у 1894–1920 — професор педагогіки у Львівському університеті, з 1889 — член митрополичої консисторії, з 1895 — крилошанин. Помер у Львові 13 грудня 1929 р.

Див.: Ісидор Дольницький. О священныхъ обрядахъ Руско-Кат. церкви, т. 1–2. Львів 1900. Ця книжка витримала шість перевидань.

З огляду на свою зайнятість як духівник семінарії о. Ісидор Дольницький навчав обрядів та співу через своїх помічників, т. зв. “обучителів” — семінаристів, які походили зі священичих та дяківських родин і добре знали устав та церковний спів. Однак іспити о. Дольницький приймав особисто.

Казимир Вайс (Kazimierz Wais, 1865–1934) — польський римо-католицький священик, папський прелат, філософ-неотоміст, автор кількох десятків наукових праць з філософії, космології, метафізики та психології. Вайс належав до Перемиської дієцезії і навіть був почесним радником єпископської курії, але довгий час пропрацював у Львівському університеті Яна Казимира професором філософії (1909–1929), а згодом ректором (1913–1918). У 1913–1919 pp. був також ректором Львівської духовної семінарії латинського обряду. Наприкінці 1929 р. через хворобу припинив викладання. Під кінець життя цілком втратив зір та спроможність ходити. Помер 9 липня 1934 р. у родинному селі Климківка. Після його смерти вийшла пропам’ятна публікація на його честь: Ks. Kazimierz Wais jako człowiek i filozof, 1865–1934. Lwów 1935.

Sebastian Reinstadler. Elementa Philosophiae Scholasticae, т. 1–2. Freiburg im Breisgau 1901. Ця книга в 1901–1945 pp. витримала 36 видань латинською та німецькою мовами.

Степан Шидельський (Szczepan Szydelski, 1872–1967) — польський католицький богослов та дослідник Біблії. Про нього див.: Józef Wólczański. Ksiądz Szczepan Szydelski (1872–1967): polityk i działacz społeczny. Kraków 1992.

Адольф Альфред Танкерей (Adolphe-Alfred Tanquerey, 1854–1932) — француз-сульпіціянець, один з найвідоміших римо-католицьких богословів у традиції схоластичного богослов’я. Викладав догматичне богослов’я у Франції, а згодом також у США. Був автором підручників з морального, пасторального, аскетичного та містичного богослов’я. Його праці витримали багато видань, перекладені різними мовами, в тому числі й українською. Невідомо точно, про який саме підручник з догматики говорить Йосиф Сліпий, але можемо припускати кілька варіянтів: Adolphe-Alfred Tanquerey. Synopsis Theologiae dogmaticae specialis. У 2-х тт. Baltimore 1894 (цей підручник був згодом перевиданий у скороченому вигляді: Brevior synopsis theologiae dogmaticae. New York, 1911) або ж: Synopsis theologiae dogmaticae fundamentalis. Baltimore 1896.

Тит Мишковський (1861–1939) — греко-католицький священик, доктор і професор богослов’я, родом із с. Перегримка на Лемківщині. Богослов’я та філософію вивчав у Віденському університеті, де здобув докторський ступінь (1889). У 1885 р. висвячений на священика. У 1892 р. захистив габілітаційну працю з біблістики у Львівському університеті і став доцентом (1899), а згодом професором біблійних наук (надзвичайним — у 1903, звичайним — у 1908); викладав у Львівському університеті до 1920 р. З початком Першої світової війни був заарештований за свої русофільські погляди і засланий у Тіроль. Після розпаду Австро-Угорщини через відмову присягнути на вірність Польщі втратив посаду в університеті, але був прийнятий на посаду професора біблійних наук у Греко-католицькій духовій семінарії у Львові, де викладав у 1920–1928 pp., а з 1928 й до кінця життя був професором та проректором Богословської академії у Львові, де викладав на кафедрі біблійних наук Старого Завіту, а