Читати книгу - "Житіє моє, Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова"

Поки що висновки групи міністерських аналітиків, заново сформованої після розкриття Леона Хаіно, повністю співпадали з його власними.

Основна маса мігрантів з Арангену осіла в трущобах міст північно-східного і центрального регіонів, викликавши сплеск злочинності і появу пари енергонасичених нежитів. Всупереч очікуванням деяких емпатів, вирвавшись з кабали, селяни не хотіли повертатися до ріллі. Жандармерія і НЗАМПІС робили все можливо, щоби упередити втягнення таких мас народу в кримінальну діяльність: злиднів простіше було безкоштовно годувати зараз, ніж утримувати на каторзі потім.

«А ще краще знайти їм заняття, байдуже, яке, аби дурницями не займалися.»

Під щільною опікою армійських експертів Аранген повільно повертався до життя. Через прозору границю з Каштадаром в спустошені краї масово емігрували чорні з сусідніх територій — неспокійне і нахабне плем’я. Серед них траплялися і колишні арангенці, продані тихцем закордонним чаклунам. На спроби землевласників поновити свої привілеї вони реагували максимально агресивно.

«Пізно на фому сіль сипати! Тепер бонзи зможуть повернутися в Аранген лише на плечах експедиційного корпусу, а послати того ж Зертака з певних причин уряд не зможе. Хай губернатора в Краухард на стажування відправлять — картина скоро буде один-в-один як там.»

Ларкес терпляче чекав, поки збори усвідомлять деяке протиріччя, яке робить положення Інгерніки досить хитким — він добре умів проводити аналіз, але йому не завжди вдавалося самому пояснити результати цього аналізу, щоби до інших дійшло.

— … ще, принаймні, кілька років…

— Кількість зареєстрованих потойбічних феноменів все ще росте, хоч і не так швидко; ми близькі до максимуму. Чи до насичення? Якщо Аксель правий, і роки спокою — результат забороненого ритуалу, сильного покращення ситуації можна не чекати.

Містер Олеман ненароком знайшов очима Зертака.

«Ось воно!»

Ларкес сів рівніше — розмова переходила на практичні питання.

— … в найближчому майбутньому карантинні феномени займуть до третини території імперії, не рахуючи її острівної частини…

«Карантинні феномени — нежиті, яких бойові маги не мають сили знищити, навіть ідучи на які завгодно жертви. В Інгерніці про них уже почали забувати. Проплішина Відьми, що розростається до розміру кількох округів, водойми, що загустіли від Чорних Пасм. Безневинні чарики, що збиваються в кулю триметрового діаметру, яка при цьому ще може і літати. Таких монстрів людям залишається лише морити голодом — позбавляти доступу до жертв, а для цього треба, щоби було куди йти. І не на рік — на кілька десятків років. Подумати лише! Якби не Тодер, після Реформації ми могли би осісти в І’Са-Оріо-Т!»

— … два-три роки…

«Це якщо імперська еліта до останнього утримуватиме контроль над країною. А якщо вони рвонуть на острови, сподіваючись відсидітися, колапс станеться роки за півтора.»

— Таким чином, — підсумував містер Олеман, — головною загрозою безпеці Інгерніки на даний момент є масова міграція громадян І’Са-Оріо-Т.

— Чому би нам не прийняти в себе цих нещасних? — подала голос пані Саванті.

— З усією поваго, пані, населення цілої країни в Інгерніці не поміститься, — насупився Олеман. — До того ж є нюанс: простолюдини в І’Са-Оріо-Т з дитинства затавровані закляттями покори. Це означає, що попередні пани можуть змусити їх вчинити будь-який злочин, причому, нашій пропаганді чи переконанням вони просто не повірять. Ми не маємо права так ризикувати життям наших громадян!

— Я все-одно не бачу ніякої проблеми, — а це вже пан Дайханг. — Ви тільки що нам розповіли, що імперія відчуває сильний дефіцит магів. Звичайні люди, скільки б їх не було, не зможуть протистояти нашій армії. Всякі заворушення закінчаться, не почавшись!

— А ось тут ми впираємся в обмеження, існування якого на перший погляд не очевидне, — видихнув містер Олеман.

Тепер на чорних він намагався не дивитися: дуже важко обговорювати недоліки бойових магів у їх присутності.

— Наші доблесні армійські експерти готові протистояти будь-якому ворогові, незалежно від того, чи він прийшов з-за кордону, чи з-за Межі. Якщо знадобиться, вони віддадуть заради перемоги життя, і це не просто красиві слова. Але чи не задумувалися ви, панове, чому бойових магів ніколи (підкреслюю — ніколи!) не використовують в роботі жандармерії проти завідомо слабшого суперника — звичайних людей? Я перепрошую за свою різкість, але напевно що всі присутні знайомі з древнім забобоном про те, що чорний, який спробував крові, перетворюється на звіра. Предки були спостережливими: існують певні психологічні бар’єри, які дозволяють наділеній особливою могутністю людині не конфліктувати з суспільством, і при насиллі, здійсненому над беззахисною жертвою, ці бар’єри руйнуються. Маги підрозділу, який брав участь в битві при Ортау, зараз знаходяться під пильним наглядом емпатів, і результати його невтішні — порушення соціальної мотивації очевидні. А це ще люди, які знищували солдатів, хай і теж нездатних завдати опору! Що буде, якщо армійським експертам доведеться діяти проти беззбройного населення, яке збожеволіло від заклять?

— Хлопцям знесе кебету, — пробурчав Зертак. — Вони стануть некерованими.

Ларкес мовчки кивнув. Йому доводилося бачити знавіснілих від безкарності чаклунів, та хоча би в тому ж І’Са-Оріо-Т.

«Неприємне видовище. Ніяких спроб самоконтролю, ніякого покращення навичок, конструктивного співробітництва. Повна деградація. Словниковий запас, достатній лише для висловлення власних бажань, а за будь-якого незадоволення — файєрбол. Добре хоч живуть такі виродки недовго — чорному Джерелу плювати на амбіції власника.»

Перспектива згоріти в обіймах власної магії, на погляд Ларкеса, була гідною карою за нестриманість.

Пан Міхельсон постукав по столі — йому не подобалося, що дискусія почалася завчасно.

— Ймовірно, містере Олеман, ваша група готова надати рекомендації?

— Так, так, звичайно, — доповідач відкашлявся. — Найвигіднішим з точки зору Інгерніки було би допомогти І’Са-Оріо-Т вирішити свої проблеми на місці, і тим запобігти міграції. Заплатити премію сотні чистильників, які роблять свою роботу, дешевше, ніж займатися ліквідацією наслідків війни. На жаль, влада імперії не бажає прислуховуватися до доводів здорового ґлузду.

«Ще б пак! Це ж рівносильно окупації.»

— Іншим виходом є превентивні рейди на сусідню території, закликані знищити транспортні засоби ворога. Причому, першу операцію слід провести ще до закінчення сезону штормів.

Ідея сподобалася всім. Пан Міхельсон підбадьорююче кивнув.

— Який в такому випадку наш план?

— Перекидати сили до Західного Узбережжя слід почати негайно. Характеристики наших найновіших кораблів дозволять експедиції не залежати від вітру і уникнути головної небезпеки прибережниx вод Са-Оріо — суміші плаваючих водорослів і мушель, скаламучених штормом. Оскільки ціллю атаки стануть не потужні берегові укріплення, а судна, які стоять на рейді (переважно, дерев’яні), для виконання завдання ескадра розділиться на невеликі групи з двох-трьох кораблів. Саму атаку буде здійснено з поєднанням бойової магії і алхімічних засобів: катапульт з бойовими снарядами. За нашими даними, в бухтах східного узбережжя зараз зосереджено до дев’яноста