Читати книгу - "Шантарам"

Він зупинився біля кав’ярні «Стренд», де я любив снідати, і повів мене до Колабського ринку.

— Теж мені сюрприз,— кинув я.— Я тут буваю майже щодня.

— Я знаю,— відгукнувся він, загадково всміхаючись.— І не я один.

— Це ще як зрозуміти?

— Скоро зрозумієш, братику. А ось і твої друзі.

Біля бакалійного прилавка на мішках із сочевицею сиділи Вікрам Патель і обидва зодіакальні Джорджі, що пили чай.

— Привіт, старий! — крикнув мені Вікрам.— Тягни мішок, будь як вдома.

Ми з Абдуллою потиснули їм руки і посідали на мішках. Джордж Скорпіон подав знак принести ще дві склянки чаю. Мені часто доводилося працювати з паспортами вночі, оскільки Кришна і Віллу були жонаті й у них підростали діти, тож вони намагалися чергуватися в змінах, щоб удень поспілкуватися з родинами. Крім того, я виконував і ряд інших завдань Салмана, тож до «Леопольда» зазирав рідко і старався якомога частіше зустрічатися з Вікрамом та Джорджами на Колабському ринку, куди Вікрам заходив майже щодня після обіду з Летті, бо його дім був за два кроки звідціля. Він тримав мене в курсі всіх основних подій — у Дідьє новий коханець, а Ранджит, новий бойфренд Карли, користується дедалі більшою популярністю в колі наших знайомих,— тоді як Джорджі розповідали мені про те, що відбувається на вулицях Колаби.

— Ми тебе сьогодні вже й не чекали,— відмітив Вікрам.

— Абдулла підвіз мене, але ми повсякчас застрявали у пробках. Щоправда, з цього і зиск був — я зміг подивитися виставу, яку розіграли Індра з Таджем Радживом та якимось туристом.

— Він вже не той, що раніше, наш Тадж Раджив,— сказав хтось із близнюків, вимовивши це ім’я з типовим південно-лондонським акцентом.— Не вистачає колишньої спритності. Немає тієї реакції, що була до тієї лихої пригоди. І це природно, хіба ні? Потому як тобі мало не зітнули довбешку, вона вже не так добре метикує.

— І в зв’язку з цим,— урвав його Скорпіон з побожною урочистістю, яка була добре нам відома і заздалегідь викликала паніку,— нам усім слід схилити голови і помолитися.— Він нахилив голову, подаючи приклад.

Ми у відчаї перезирнулися. Порятунку не було. Розбігатися було дуже рано, і Скорпіон розумів це. Він не залишив нам виходу.

— Господи Всемогутній! — почав Скорпіон.

— О Господи! — зітхнув близнюк.

— І ти, Матінко Божа! — провадив Скорпіон.— Ми низько схиляємося перед вашим нескінченним небесним духом інь і ян і просимо вислухати молитву п’яти душ, які ви послали на землю, вселивши тимчасово в тіла Скорпіона, Близнюка, Абдулли, Вікрама і Ліна.

— Чому «тимчасово»? — пошепки запитав у мене Вікрам. Я лише знизав плечима.

— Будь ласка, допоможи нам, Господи! — виспівував Скорпіон, заплющивши очі і звівши обличчя догори, аж воно було обернене до балкона четвертого поверху, де містився салон Віджая Премнатха, що займався фарбуванням волосся і протикання вух.— Змилуйся над нами, вкажи нам шлях істинний і не дай вчинити помилку. І почни, якщо ти не заперечуєш, з допомоги в тій маленькій справі, яку ми з близнюком хочемо залагодити сьогодні увечері з бельгійським подружжям. Мені немає потреби розповідати вам, Господи милосердний і Матінко Божа, як нелегко і небезпечно в Бомбеї забезпечити клієнта високоякісним кокаїном. Але завдяки вашому благоволінню нам поталанило роздобути десять грамів «снігу» найвищого класу, і якщо ви дозволите мені висловити свій захват, це був справді незлецький трюк з вашого боку, враховуючи несприятливі погодні умови. Ми з близнюком збираємося розумно витратити комісійні від цієї оборудки, і молимося, щоб нас не пограбували, не побили, не скалічили і не убили — якщо тільки все це не входить у ваші плани. Отже, Господи, будь ласка, освіти нам шлях і наповни наші серця любов’ю. Відтак дозволь нам тимчасово попрощатися, але ми будемо, як завжди, на зв’язку. Амінь.

— Амінь! — повторив близнюк, радіючи, що молитва виявилася набагато коротшою за звичайні звернення Скорпіона до небес.

— Амінь! — повторив Вікрам, утираючи сльозу кулаком.

— Астагфірулла,— пробурмотів Абдулла.— Пробач мене, Аллаху.

— Як щодо того, щоб перекусити? — запропонував близнюк.— Немає нічого кращого за релігійну прелюдію, щоб належним чином удатися до тілесних утіх, хіба ні?

Абдулла нахилився до мого вуха.

— Подивися он туди, тільки дуже поволі! — промовив він.— Бачиш, онде, за лотком з горіхами, на розі? Це твій сюрприз, братику. Бачиш його?

Я побачив постать, що, пригнувшись за наметом, спостерігала за нами.

— Він з’являється тут щодня — прошепотів Абдулла.— І не тільки тут, а і в інших місцях, де ти буваєш. Він стежить за тобою. Стежить і чекає.

— Вікраме! — пробурмотів я, бажаючи отримати ще чиєсь підтвердження того, що я побачив.— Подивися! Онде, на розі!

— На що подивитися?

Збагнувши, що його помітили, чоловік позадкував, а потім побіг, кульгаючи на ліву ногу,— схоже, у нього був пошкоджений весь лівий бік тіла.

— Ти бачив його?

— Ні! Кого? — розгублено відгукнувся Вікрам, ставши поряд зі мною і вдивляючись у вказаному мною напрямі.

— Це Модена! — заволав я, кидаючись навздогін за тим чоловіком.

Я не озирався на Вікрама, Абдуллу і Зодіаків, не звернув уваги на Вікрамове запитання, не замислювався над тим, що я роблю і чому переслідую цю людину. У мене в голові була тільки одна думка, один образ і одне слово — Модена.

Біг він досить швидко, до того ж усе тут було йому знайоме. Я пірнав услід за ним у замасковані двері і ледве помітні щілини між будинками, думаючи про те, що навряд чи у всьому Бомбеї знайдеться інший іноземець, крім мене, який знає цей район так само добре, як Модена. Та й індійці не могли в цьому зрівнятися з ним, хіба що шахраї, злодії і наркомани. Він кидався в проломи у кам’яних стінах, що провадили на іншу вулицю, зникав за цегляною огорожею, яка виявлялася розмальованим полотном, скорочував шлях, кидаючись під арки, де були влаштовані імпровізовані торгові ятки, і пробирався лабіринтами барвистих сарі, що сушилися на мотузках.

Аж врешті-решт він схибив — звернув у провулок, де жили безхатьки і вигнані з квартир багатодітні родини. Я знав це місце. Сотня чоловіків, жінок і дітей влаштувала собі житло в цьому закуті поміж двома будівлями. Над головою вони спорудили щось на кшталт горища, де по