Читати книгу - "Як Не вийти заміж за бога, Катаріна Рейніс"

Фиркнула, але відпиратися не стала. Дочекалася потрібної миті і перестрибнула через огорожу. Білл і Сара мовчки чекали по той бік. Ну ось, найлегше позаду! Залишилися дрібниці!..

Лукреція Жоффре, королева Талласії

- Що ти сказав? - рикнула королева, втрачаючи звичний беземоційний вираз обличчя і схоплюючись з тахти, в якій раніше відпочивала.

- Вибачте, Ваша Величносте, - схиливши голову, пробелькотів головний секретар монарха, - але це рішення Його Величності. Я не смію йому суперечити…

- Хто б сумнівався! - шаленіла жінка, ще більше лякаючи гостя. За звичною холодною стриманістю цієї особи завжди ховався гострий розум і безжальне серце. Вона не любила навіть власних дітей, чи варто ще хоч комусь сподіватися на милість? - Ти ніколи і нічого не здатен довести до кінця! Мало того, що в нього повно спадкоємців, компанії яких він віддає перевагу законним синам, так вони ще й житимуть в палаці! Невже мало того, що я мушу терпіти постійні згадки про їхнє існування? Потрібно, аби вони ще й очі мені мозолили!.. Сподіваюся, хоч старший поїде до академії?..

- Н-ні, Ваша Величносте, - ще нижче схилився секретар. – Король бажає, щоб він залишився при дворі разом з усіма…

- Р-р-р!.. – вирвалося зсередини. - Він хоче війни! Вирішив залишити моїх хлопчиків ні з чим!.. Що ж, хай буде так! Я влаштую йому таку війну, що він назавжди пошкодує про скоїне!

Кланяючись ще нижче і тихо вибачаючись, чоловік покинув покої королеви. Його загнали в глухий кут, а вибиратися звідти доведеться, ой як не просто! Аби лишень власну шкуру вберегти, коли ці двоє почнуть ділити владу. А в тому, що полетять голови, сумніватися не доводилось!

Що ж, у нього залишилося ще трохи часу, варто поквапиться!