Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya 📚 - Українською

Читати книгу - "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya "

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель" автора with love anellaya. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 94
Перейти на сторінку:

-Мені сказали, що ти можеш допомогти нам.- Почала Бель.- Тому ми тут. Ти знаєш хто ми?

-Ваші обличчя скрізь, де тільки можна і за вами полює весь Елемстоун.- Лелейн посміхнулась.- Дивно вас не знати. Чого не можу сказати про нього.- Вона вказала на Ніко.

-Його ти точно знаєш.- Сказав Вієро.

-Справді? Тоді хто ж він і чому пропонує неможливі речі, якщо я допоможу?

-Святий. Хранитель Священної Води у Колбі.- Мірабель зробила декілька кроків вперед.- І нам дуже потрібна твоя допомога. Ми повинні сховатися так, щоб нас ніколи не знайшли головорізи Розаліни і Касаліна. Нам потрібен час, аби зрозуміти як саме ми маємо повернути елемент і не дати Елемстоуну зникнути. 

-Тут точно не шукатимуть.- Лелейн пристально вдивлялася в Бель.- Вже чотири роки намагаються мене знайти. Але чому я маю вам допомагати?

-У нас спільний ворог. Досить вагома причина для допомоги.- Відповів Вієро.- До того ж… Нам більше нікуди іти. Скрізь на нас чекає смерть.

-Ви ж розумієте, що не зможете зупинити війну?- Її голос, хоча і був тихим і м’яким, але звучав досить впевнено.- Їх ніщо не зупинить. Говорю за власним досвідом. Якщо навіть ви зможете воскресити елемент, це лише збереже існування Елемстоуна.

-Це найменше, що ми можемо зробити.- Мірабель кинула на Ніко короткий погляд.

-Я знав, що браму, що стримувала сили Валентійців і Метафізентійців, здатні підняти тільки Природа і Почуття.- Заговорив Ніко.- Навіть якщо ми повернемо Священну Воду у Колбі. Війна почнеться і ріка не стане їм на заваді. Це очікувано, бо колись вона мала б відбутися. Справа була лише в часі. Мені більше нічого втрачати… Це через мене так сталося. Я спровокував Розаліну, а зараз потерпаю від того, що вона зробила з моїм елементом. Але моє існування не таке важливе, як існування Елемстоуна. Тому ми маємо спробувати щось змінити. З усіх у Летючих Лісах, Танкервілі і Коронарних Лісах, лише ви троє можете допомогти мені. Як би це дивно не звучало, але люди більше не можуть розрізняти добро і зло. Окрім вас. Тому ви потрібні мені.

-Невже більше немає таких, як ми?- Здивувався Вієро.

-Є. І ці люди найсміливіші з усіх, кого я знав. Хоча один навіть не здогадується про це. Поки що.- Ніко сумно посміхнувся.- Війну не минути, але річці «Вода і камінь» потрібні всі елементи для того, щоб оберігати Елемстоун. 

-Якщо елемент знищений, хіба ти не маєш бути вже мертвим?- Запитала Лелейн.

-Маю. Але щось досі тримає мене серед живих.

-Домовились. Я допоможу вам. 

-Дякую…- Мірабель видихнула з полегшенням.

-Я можу дещо запитати?- Вієро подивився на Лелейн.

-Питай.- Вона підозріло зиркнула на нього.

-Якщо ти Ліафар, чому у тебе немає крил?

   Мірабель тільки спантеличено подивилася на Вієро в надії, що той не чекатиме відповіді. Хоча її теж це зацікавило. Одразу коли вперше її побачила. І це правда. У Лелейн дійсно не було білих янгольських крил, як в інших Ліафарів. 

-Що ж… - Лелейн розгублено опустила очі, а через секунду повільно підвелася і обережно зняла з себе верхній одяг.

   Через її тонку майку ззаду виднілися два горизонтальних горба, які колись були прекрасними крилами.

-Святі…- Мірабель простягнула руку, обережно торкаючись шрамів.- Хто це зробив?

-Після того, як мене позбавили моєї посади, Джая Милосердна наказала схопити мене.- Її голос, вперше за весь час, почав тремтіти.- Ліафари притягли мене до неї, а вона лише обвела мене поглядом і сказала щось одному зі своїх слуг. Тої ж миті мене притиснули до підлоги і сильно тримали, аби я не втекла. Той чоловік підійшов до мене і недовго думаючи, відрізав мої крила. Навколо мене було стільки крові, що можна було наповнити Вічне море. Я кричала від жахливого болю і ще більше ненавиділа тих, хто сидить при владі. Джая зі спокійним виразом обличчя дивилася на мене, а коли я перестала кричати, наказала кинути мене у в’язницю.- Лелейн знову одяглася.- Я перебувала там більше місяця. Не могла навіть поворухнутися. Вони знали, що без крил мені навряд чи вдасться позбутися фізичного тіла, до того ж біль вщухала ще дуже довго. Саме тому мене не прикули до Димних ланцюгів, які стримували б навіть мою душу. Тоді я вирішила, що маю зробити це, чого б мені те не коштувало. Все боліло з такою силою, що мені здавалося, що я розвалююся на шматки, але я змусила себе стати прозорою і втекла звідти. Потім мене ніхто не бачив.

-І ніхто не знав про це, так?- Вієро аж зігнувся від її розповіді.

-Звичайно, що ні. Всі думали, що мене просто звільнили і я далі продовжила жити своїм життям.- Гірка посмішка на її обличчі змусила серце Бель стиснутися.- Джая ніколи б не поставила під сумнів свій титул. І найстрашніше те, що всі дійсно вважають її милосердною і нікому немає діла до того, що вона роззброює Летючі Ліси, знищує армію і чинить звірства по відношенню до людей.

-Мені так шкода.- Мірабель доторкнулася до її руки.- Ти неймовірно сильна дівчина. І ми дуже вдячні тобі, що ти погодилася допомогти нам.

-Все гаразд. Це у минулому.- Лелейн підійшла до тої залізної миски, в якій щось кипіло.- Краще ви розкажіть про свій план.

-У нас немає плану.- Вієро зіщулився від кислотного запаху.

-Перефразую. Хтось знає казку «Дзеркальний близнюк»?

-Звичайно. Дитяча казка, яку читають на ніч, щоб дитина не бешкетувала і скоріше лягла спати.- Сказав Вієро.- Всім же її розказували в дитинстві?

-Так.- Відповіла Бель.- Але чому ми говоримо про неї?

-А ти подумай.- Лелейн погасила синє полум’я і зняла миску.- У якого з усіх чотирьох елементів Елемстоуна був дзеркальний близнюк?

-Це лише казка.- Заперечила Мірабель.- І Вищих Духів всього два, а не три.

-Ні, можливо, Лелейн має рацію.- Мовив Вієро.- І це наша єдина зачіпка.

-Довіряти дитячій казці не дуже вдала ідея.- Сперечалася Бель.

-Зупиніться.- Втрутився Ніко.- Про якого дзеркального близнюка ви говорите?

1 ... 25 26 27 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya "