Читати книгу - "Минувші Дні, Вітольд Розенвальд"

– На дискотеку! Сьогодні дискотека, ну ти що? Чи тобі ще ніхто не казав? 

– Ще ніхто не казав, – промовив я. – Навіть не знаю йти мені чи ні… 

– Підеш! – сказала вона в наказовому тоні. – Тобі й так більше нема чого робити! До речі мені треба буде твоя допомога, ти ж мені допоможеш, так? – вона прикусила нижню губу. 

– Слухай, я б з радістю, але я вже й так втомився всім бігати допомагати, тому… 

– Ми з тобою переліземо тайком через паркан, і підемо в найближчий магазин по горілку, – перебила мене Аліна. 

– Так би відразу! – озвався я. – Але ти реально будеш пити горілку? Може вина якогось або шампанського? 

– Це для дітей! – засміялася вона. – Я взагалі вагалася чи просити тебе про це, чи самій піти. Просто ми з дівчатами будемо пити, тому я вирішили й тобі запропонувати, думаю разом буде веселіше. Андрій не п’є, та й чудний він якийсь, якщо чесно я чомусь його боюся, – сказала вона пошепки, – Вадим до речі ще буде, я про нього й забулася, але він от якраз буде вино. 

– А на закуску що в нас буде? 

– Лєра з Анею щось тихцем заберуть з їдальні, щоб ніхто не бачив, не переживай! 

– Тоді коли ми йдемо? – запитав я. – Я куплю, але в мене нема грошей, тому я не питиму. 

– Дурненький, нічого страшного, я пригощаю. Як я можу не пригостити свого… товариша, а? 

– Дуже мило з твого боку, Аліна, так коли ми йдемо?  

– Ще не знаю, в мене залишилося декілька не дороблених справ, тому думаю я до тебе зайду годин в 7. Щоб був готовий! – сказала вона посміхнувшись на прощання й пішла. 

Що ж, з кожним днем вона мені подобається все більше й більше, визнаю! Мені було якось дивно чути від дівчини, що вона мене пригощає, зазвичай це працює навпаки. Але кишенькових грошей я на жаль не мав, а красти в когось совість не дозволяє, бо це не правильно, так не можна. Що ж, я думаю десь тут буде сцена, або вона вже стоїть, залишилося лише дізнатися де саме. Про це я запитав у хлопця якій розмовляв з якоюсь дівчиною. Вони мені підказали куди йти, за що я їм подякував.  

Прийшов у потрібне місце, там стояла велика стара сцена бірюзового кольору. Місця було навкруги хоч відбавляй. Ще й ліс не далеко. Я вже приблизно уявив, як буде проходити дискотека: діджей сидить за пультом на сцені, з колонок гучно грає музика вісімдесятих, а піонери та піонерки будуть танцювати та підспівувати. Хочу на це подивитися! На сцені стояв діджей, який вовтузився з проводами. Швидко залізши на сцену, я привітався з ним, та попросив зробити мені послугу: 

– Доброго дня, а ви не могли б на дискотеці ввімкнути пісню групи KISS – I Was Made For Lovin’ You? 

– Звичайно можу, чому б і ні? – відповів він. 

– І ви навіть грошей не попросите за це? – здивовано запитав в нього я. 

– Міг би, але не буду. Пісня гарна, й мені подобається, то чому б і ні? 

– Велике вам дякую… 

– Олег, – сказав він за мене. 

– А в скільки починається це дійство? 

– В пів восьмої початок, але можна приходити й раніше, на розігріві також музика гратиме! 

Що ж, настрій в мене став ще кращим ніж був. Хотілося піти відпочивати, але я побачив Андрія, який сидів на лавці зліва від сцени. Не довго думаючи, я вирішив підійти привітатися. 

– Привіт, чого сидиш кислий такий? Сьогодні ж дискотека, піди познайомся хоча б з парою дівчат. Запросиш їх на танці! 

Він подивився на мене широкими очима відкривши рот. 

– Привіт? – видавив він з себе. – А як же… Не може бути…– він відвів від мене погляд. 

– Що, що сталося? – почав випитував я в нього. 

– Нічого, – чомусь зрадівши Андрій підстрибнув з лавки і схопив мене за плечі. Я ж у свою чергу дивився на нього не розуміючи чи в нього все добре, принаймні з головою. – Я так і зроблю, піду з кимось познайомлюся, так, дякую за пораду! – він відпустив мене й кудись швидко побіг. 

Що з цим типом не так? Він справді якийсь чудний. Вилупився вже вдруге на мене, як баран на нові ворота. В нього точно з головою якісь проблеми, не знаю правда які саме, й знати не хочу, але вони в нього точно є!  

Зустрівшись з усіма, ми дружно пішли всією ланкою в кінотеатр дивитися мультфільми. Дивилися такі мультики як: Капитошка, Клякса та Домовёнок Кузя. Були ще деякі, але я їх ніколи не бачив і нічого про них не чув. День був тяжкий, тому хотілося піти відпочити. Вечеряли ми раніше ніж зазвичай. На вечерю знову був узвар та товчена картопля, але замість рибки були відбивні з курочки. Дуже смачні! Такі, як мама готує. Дуже сумую за батьками, скоріше б з ними побачитися, розповісти їм про все. Знаю, вони мені не повірять, але хоча б посміються з моєї, на їхню думку, вигадки.  

Залишок дня я відпочивав, декілька разів виходив покурити, а весь інший час пішов на сон. Прокинувся від стуку в вікно. Спросоння мені здавалося, що Аліна тарабанила цілу вічність. Швидко вдягнувшись, я вибіг до неї. 

– Ну й спиш же ти, – сказала вона, – мені здається я тебе взагалі випадково розбудила.