Читати книгу - "Мій фантастичний хлопець, Інна Романова"

- Ти не подумай, просто цікаво, я випила чай. Почнемо займатися?

- Звичайно, - хлопець посміхнувся і взяв ноут, я відразу вхопила свій.

Три години ми наполегливо займалися, не відволікаючись і не зупиняючись. Мені раніше було важко, але зараз я вже звикла до його божевільного темпу.

- Давай зробимо перерву, - пропонує хлопець. - Ти не голодна? 

- Ні, але від чаю не відмовлюся,- я кокетливо посміхнулася хлопцю, Аню, що ти робиш? 

Сьогодні я дивно себе вела і дивно відчувала. Чи то обстановка сприяла чи наші відносини трохи змінилися. Було легке напруження, як електростатичне поле, між нами. Ні, як і раніше, комфортно і приємно знаходитися поруч, спілкуватися і навчатися разом, але хотілося чогось ще, чого і сама не розумію.

- Я тобі чаю зробив, підемо на кухню, - запросив Алекс.

Я встала і трохи посковзнулася, від падіння мене врятувала впевнена рука Алекса. Він обняв мене за талію і притиснув до себе ... Ми так стояли близько хвилини, дивилися в очі один одному і не розмикали обіймів.

Потім я різко вирвалася зі словами:

- Піду у ванну сходжу, освіжитися, - і швидко пішла, майже побігла.

У ванній спробувала відкрити воду, але розумний умивальник був без звичайного важеля, а мені терміново треба було вмитися. Тому я вирішила не вивчати сучасну техніку, а включити звичайний кран, який знаходився в душі. Залізла і відкрила кран, чекаючи воду.

І тут потоки почали литися з усіх боків, навіть зі стелі, я швидко перекрила воду, але було пізно. 

На мені не було жодного сухого місця, крім хіба що п'ят ...

Я в ступорі стояла хвилин 5, не розуміючи, що мені робити? ..

Ще через 5 хвилин до мене повернулася мозкова діяльність і я почала сміятися, знайшла чистий рушник, витерлася, змила останні сліди косметики, і трохи підсушила волосся феном, після застигла в нерішучості. 

- Ань, все нормально? Ти там досить довго,- мені тихенько постукав Алекс в двері.

- Так, у мене тут аварія сталася… - сміх знову почав накривати, чи це істерика? 

- Що б не трапилося, виходь, чуєш? 

Я відкрила двері, трохи вилізла в отвір і сказала:

- Я ненавмисно викупалася. В одязі. І тепер вся мокра, - розвела руками, мовляв, ось така тут дура стоїть перед тобою.

Треба віддати борг його самовладанню, він навіть не посміхнувся, все так же спокійно мені відповів:

- Ань, ну хіба це аварія? Так, невелика неприємність. Почекай мене тут, я тобі принесу речі, вони будуть трохи більші, але зате теплі і, головне, сухі, - тінь усмішки промайнула на губах.

Він простягнув мені сорочку і спортивні штани. У нас різниця в рості близько 10 см, тому я закачала штанини і рукава, сорочку заправила і подивилася в дзеркало. Ну, могло бути і гірше.

Ми попили чай, Алекс все ж трохи жартував наді мною, але дуже акуратно так тролив. 

- Давай проведу екскурсію по ванній кімнаті, на всякий випадок, мені одягу не шкода, але може тобі не дуже буде зручно весь час переодягатися, коли захочеш помити руки.

- Не треба, дякую.

- Ну дивись. Я, на всякий випадок, покладу стопку сорочок в шафці у ванній.

І все б нічого, якби я через якийсь час не облилася вдруге, знову у ванній, але вже з цього диявольського умивальника пролилася вода на штани і рукав. 

Мені було вже навіть не смішно. Я мовчки взяла приготовлену нову сорочку, зняла мокрі штани і незворушно вийшла. Так, може трохи і зухвало, але що мені залишається? Другий раз зізнаватися в своєму конфузі не буду, нехай думає що хоче.

Хлопець ніяк не відреагував на мою чергову зміну іміджу, лише злегка підняв брову.

Ще близько півтори години позаймались і я зрозуміла, що на годиннику пів на дванадцяту ночі.

- Ой. Так пізно ... я зовсім втратила відчуття відліку часу. Мені пора додому, -  встала і почала збирати ноутбук і свої записи.

- Як ти збираєшся восени йти в одній сорочці? Не холодно? - запитав хлопець.

- У мене ще плащ є, і мої речі трохи підсохли, сподіваюся, - розгублено промямлила у відповідь.

- Ань, я, звичайно, можу тобі ще одні штани виділити і навіть провести, на вулиці дощ, до речі, але пропоную залишитися у мене переночувати, кімната окрема є, ковдра і постіль теж, навіщо вночі по темряві і холоду йти? Обіцяю поводитися максимально пристойно.

Я задумалась. Мені так не хотілося нікуди йти по холоду, дощу, може і справді залишитися? Не вперше удвох ночуємо, і пів дня разом провели і нічого він зі мною не зробив ...До того ж так не хочу з ним розлучатися…

- Добре. Давай тільки вечерю приготуємо, я дуже зголодніла, - зізналася Алексу.

Він посміхнувся і вказав на кухню.

- Все в твоєму розпорядженні, йди, готуй.

Я заглянула в холодильник, витягла овочі, зелень, буженину і приготувала салат, зверху залила гранатовим соком і оливковою олією. Алексу ще зробила бутерброд.