Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

тому король та його радники були вимушені обирати між завоюванням внутрішніх територій і домінуванням над морем і морськими шляхами. Ґрунтуючись на ситуації в Калькутті й після ретельного аналізу сил у державі, ця рада постановила відмовитися від завоювання інших територій і збудувати укріплені військово-морські бази уздовж морського шляху та безпосередньо в самій Індії. Також було вирішено призначити там віце-короля, котрий мав би повноваження у воєнній, політичній та комерційній сфері, й встановити монополію корони на торгівлю спеціями. Віце-королем Східної Індії спочатку став Франсішку де Алмейда до 1509 р., а потім Афонсу де Албукерке (1453?—1515). Упродовж цих років завдяки домовленостям із місцевими можновладцями було побудовано перші морські бази, серед яких Кілва-Кісівані (зараз є територією Танзанії), Момбаса (Кенія), Анджедіва (Індія), Каннур і Кочі (Індія). Завойоване в 1510 р. місто Гоа стало столицею португальської колонії.

Васко да Гама в Калькутті

Першість

Лісабона

Португальська монополія є змішаною: нею керує корона, але водночас право на неї також надається приватним особам королівською ліцензією. Торговці були зобов’язані завантажувати товари у португальських портах і розвантажувати їх у Лісабоні, аби сплатити мито; звідси спеції везли до Антверпена, де їх купували торговці з різних країн. Однак із 1549 р. Антверпен перестав бути містом-посередником, і столиця Португалії стала серцем міжнародного ринку спецій, де ціни були у п’ять разів нижчими за венеціанські. Посиленню португальського домінування сприяла сама Іспанія, коли в 1529 р. Карл V (1500—1558), потребуючи ресурсів для розв’язання конфлікту з Франциском І Валуа (1494—1547), продав Португалії Молуккські острови, названі «островами спецій».

Масштаб вторгнення португальців до Індії був значним, а от до Китаю — набагато меншим. У 1517 р. вісім кораблів під командуванням Фердинанда де Андраде висадилися в Гуанчжоу. Тут розпочалася серія конфліктів із місцевими жителями, яка тривала аж до 1559 р., коли португальцям дозволили поселитися уздовж гирла Сіцзян — Перлинної річки. У цьому місці було засновано місто Макао, котре стало базою для проникнення не стільки на ринок Китаю, скільки до Японії.

Португальська монополія

Є кілька причин для стрімкого колоніального піднесення такої малої держави, як Португалія. З одного боку, цьому сприяють місцеві обставини. Народ Індії не має потужних флотів, а у великих країнах Азії — Сіамі, Бенгалії, султанаті Делі та Персії не надто розвинуте мореплавство. З іншого боку, сама природа східної торгівлі та кліматичні умови допомагають португальцям, адже найцінніші спеції ростуть лише у певних регіонах і їх, відповідно, легко контролювати. Там, де спеції ростуть у чітко окреслених районах (як перець в області Малабар в Індії, гвоздика на Молуккських островах чи мускатний горіх на острові Бенда) простіше встановити монополію, а отже, ї зберегти її. Крім того, конфігурація островів і морські шляхи, які корабель у будь-якому разі проминає, якщо пливе до узбережжя Індії, значно полегшують накладення, контроль і сплату дорожнього мита; так само й сезонні вітри, котрі давали змогу здійснювати мореплавство лише в окремі пори року, допомагали сконцентрувати всю монополію в руках португальців ї зробити її ефективнішою.

Однак для розуміння історичних причин швидкого піднесення й не менш стрімкого падіння варто врахувати кон’юнктурну природу цих сприятливих факторів, які, хоч і допомогли успіхові Португалії на Сході, виявилися надто нестабільними в європейських реаліях. У другій половині XVI ст. португальська королівська влада почала занепадати, а приватна торгівля, навпаки, поступово набирала оберти, аж поки король не почав нести на власних плечах тягар уряду, а майже весь прибуток отримували купців — приватні особи. Велика відстань між ними та Батьківщиною і труднощі зі сполученням стали їхньою головною перевагою. Для одержання ще більшого прибутку купці почали укладати союзи з ворогами своєї країни й уникати контролю, який надавав їм певні гарантії та зобов’язання. Крім того, маленький розмір португальської території та невелика кількість населення ускладнювали пошук людей і солдат для подальшого просування на Схід, розширення ринку і зростання прибутку.

Союз Португалії

та Іспанії

Проте головним чинником, який пояснює крах португальців у пануванні над Східними морями, є союз Португалії з Іспанією в 1580 р. за правління Філіппа ІІ (1527—1598). Така серйозна державна криза неминуче послабила торговельну монополію на Сході. Ця ситуація спочатку привернула увагу англійців до цього регіону, а потім і голландців.

Голландська

навала

Важливим є те, що саме у 80-х роках XVI ст. Френсіс Дрейк (1542—1596) і Томас Кевендіш (1560—1592) здійснили подорожі: вони збирали спеції на землях Сходу й намагалися торгувати з жителями Молуккських островів, оминаючи португальську монополію, яка і так вже перебувала у кризовому стані. Однак дефіцит ліквідного капіталу та сутичка Англії з Іспанією робили ці спроби марними. Голландці намагалися зробити те саме наприкінці XVI ст., але і їм це не вдалося. Оснащені потужним флотом і маючи цінні знання про тамтешні океанічні маршрути, отримані завдяки працям Яна ван Лінсхотена, котрий п’ять років працював на Гоа як секретар місцевого архієпископа, голландці об’єдналися й почали стратегію вторгнення в моря та на східні ринки з метою посилити Амстердам, який після занепаду Антверпена став разом із конкуруючим Лісабоном одним з провідних європейських ринків спецій. Португальські колонії зникали одна за одною, і, здавалося, у XVII ст. уся територія опинилася під владою голландців та їхніх

компаній.

Значним натяком на кризу були події на Філіппінському архіпелазі — родині іспанських островів у португальському морі. Відкриті в 1521 р. португальцем на службі короля Іспанії Фернаном Магелланом (1480—1521), згідно з Тордесільяським договором вони становили останні іспанські володіння до початку поширення португальської сфери впливу. Їх почали досліджувати лише з 1542 р.: крім того, що на них не було прянощів, відносна близькість до Японії і Китаю унеможливлювала їх використання через монополію Португалії на місцевих ринках. Однак іспанці ризикнули і вирішили зробити архіпелаг базою для приваблення азіатських торговців. Вони створили власну колонію й, оминаючи португальську монополію, обмінювали шовк та китайську порцеляну на срібло, що привозили на галеонах із мексиканського міста Акапулько. Таким чином, мадридський маршрут пройшов через усю земну кулю й об’єднав Мексику з Філіппінами, Схід із Заходом.

Роль

Філіппін

Пов’язані дотриманням Тордесільяського договору іспанці відмовилися просуватися далі в море, але ефективно експлуатували територію Філіппін. Єдина об’єктивно можлива мета — євангелізація — успішно досягалася, що згодом привело до історично тривалих наслідків.