Читати книгу - "За межею обов’язку, Alina Pero"

Коли машина зупинилася, Леся спочатку не зрозуміла, де вони.
Вузька вуличка, старі будівлі. Виглядало, як склад або закинутий цех.
— Де ми? — запитала вона, озираючись.
Макс вимкнув двигун, кинув на неї погляд і відкрив двері.
— Вийди, побачиш.
Леся насторожилася, але зробила, як він сказав.
Навколо було тихо, тільки вітер грався сухим листям на землі.
— Це щось типу твого таємного місця? — спробувала пожартувати вона.
Макс ледь помітно посміхнувся.
— Майже.
Він підійшов до металевих дверей і постукав тричі. Через кілька секунд вони відчинилися, і з-за них виглянув якийсь чоловік у спортивній куртці.
— О, бос, вже тут. Заходьте.
Макс жестом запросив Лесю слідувати за ним.
— І що це? — прошепотіла вона.
— Зараз побачиш.
Вони зайшли всередину, і Леся відчула запах металу, пороху й моторного масла.
Кімната була схожа на майстерню. Уздовж стін — столи, заставлені зброєю. Автомати, пістолети, ножі.
На секунду Леся навіть забула, як дихати.
Макс підійшов до одного зі столів, взяв у руки невеликий чорний пістолет і повернувся до неї.
— Хочеш довести, що ти «своя»? — спитав він, крутячи пістолет в руці.
Леся спробувала зробити байдужий вигляд.
— І що я повинна зробити?
Макс простягнув їй зброю.
— Покажи, як ти стріляєш.
Леся зустріла його погляд.
Він перевіряв її. Знову.
— Ти ж офіціантка, правда? — з легкою насмішкою додав він.
Вона стиснула губи.
Взяла пістолет.
І підняла руку, спрямовуючи дуло в ціль.
Від її пострілу кімната наповнилася гучним звуком.
Коли дим трохи розсіявся, Макс підійшов до мішені й подивився на результат.
Леся влучила точно в центр.
Він обернувся до неї.
І вперше вона побачила на його обличчі щось схоже на захоплення.
— Непогано, — сказав він, повільно.
Але його очі говорили: «Хто ти, біса, така?»