Читати книгу - "Басаврюк ХХ"

З цими словами Гельмут фон Темпельгофбауер дістав зі столу невеликий пакет і передав полковникові:

— Дай Боже, щоб це допомогло вам. Мені залишилося мало часу перед зустріччю з багатьма поколіннями рицарів і магістрів нашого Ордену. Я розповім їм про вас. Прощавайте.

* * *

Троє повільно йшли по дорозі від замку. Тільки один з них озирнувся на високий бергфрід, який, немов останній величний акорд органної меси, підносився з німим проханням до небес. Подорожній постояв, дивлячись на замок. Обличчя його було ще досить молоде, тільки через чоло пролягла сувора і скорботна зморшка. Потім він розвернувся і швидко пішов, наздоганяючи своїх товаришів.

Санаторійна зона. Австрія, 1926 р.

1

На перший погляд, знайти Наталку Порецьку через дванадцять років, які перетасували мільйони людей, немов карткову колоду, було завданням неможливим. Вона (при умові, що взагалі залишилася живою в усіх війнах і революціях) могла знаходитися в будь — якій частині світу.

Однак, Петро Бойчук, з непереможним галицьким оптимізмом, узявся за цю справу. Його бурхливий життєвий досвід доводив, якщо чогось наполегливо добиватися, то рано чи пізно фортуна, перевіривши тебе на витривалість, почне підігравати. Добре налаштована інформативна система Організації відіграла свою роль. І хоча члени осередків, розкиданих у більшості країн світу, трохи зніяковіли, отримавши наказ розшукати молоду жінку українського походження, родом з Волині, з певними несотворенними здібностями, але наказ почали старанно виконувати.

Приблизно через місяць на ім’я Войцеха Лещінського, під яким зупинився в подебрадському готелі Бойчук, почали приходити конверти з марками країн ледь не всіх континентів. Отриману інформацію він ретельно класифікував по країнах за рівнем вірогідності. Але, незважаючи на стрімке зростання кількості інформації, з’являлася небезпека просто загубитися в ній. Поступово в Бойчука складалося враження, що ледь не всі українські жінки мають містичні якості. Найбільш впевнено повідомляли його інформатори, що саме їх дружини, не кажучи про тещ, є незаперечними відьмами або, принаймні, без проблем можуть звести будь — якого чоловіка з білого світу, навіть якщо він є членом Організації. Але Бойчук мужньо тамував у собі розпач і продовжував наполегливо чекати. Вдень він просиджував у бібліотеці, читаючи все, що стосувалося проявів жіночих паранормальних здібностей, або інспектував місцевий осередок Організації. Увечері, з отцем Василем, вони уважно розглядали отримані за день листи. Так пройшов не один місяць. Нарешті він одержав з одного австрійського міста конверт з газетою, передова стаття якої була старанно підкреслена. Після її прочитання Бойчук відразу зв’язався з отцем Василем. Порадившись, вони дійшли висновку, що це і є довгоочікувана інформація. Стаття була такого змісту:

«Загадковий випадок у лікувальному пансіоні

Сьогодні вранці лікар Клаус Рідер, обходячи своїх пацієнтів у четвертому корпусі заміського лікувального пансіону, помітив, що кімната, де мешкала господиня Н., зачинена зсередини. Коли на стук лікаря ніхто не відгукнувся, він запідозрив щось недобре й запросив двох санітарів вибити двері. Після того, як двері не без труднощів відчинили, присутні побачили жахливе видовище. Прямо на дверях висів мертвий чоловік, вчепившись з надприродною силою у дверну ручку. Очі його були розширені від нелюдського переляку, сиве волосся на голові стояло сторч. Обличчя було повернуте в глибину кімнати. Складалося враження, що цей чоловік тікав і помер від розриву серця, намагаючись розкрити зачинені двері, щоб врятуватися.

Лікар і його супутники пройшли далі. У вітальні деякі речі були перевернуті, але вона була порожня. Лікар ще раз покликав господиню Н., але ніхто не відізвався, і тоді вони насмілилися пройти до спальні. Побачене там примусило їх заціпеніти.

Посередині спальні лежав добре одягнутий пан похилого віку. Обличчя і груди його були залиті кров’ю. Біля пана лежав молодик з перерізаною горлянкою, тримаючи в руках скривавлений ніж.

Господиня Н. у нічній сорочці лежала на ліжку. З’ясувалось, що вона жива, тільки непритомна. Коли її повернули до свідомості, господиня Н. так і не змогла дати жодних пояснень відносно трагічних подій в її кімнаті, посилаючись на втрату пам’яті.

Через півгодини до пансіону прибули поліцейські. Старший офіцер Тане Штігель люб’язно погодився поділитися з нашими читачами своїми міркуваннями щодо цієї страшної події, яка вже встигла розхвилювати наше спокійне містечко. Розпалюючи свою незмінну люльку, він повідомив мені:

— Найбільш простою версією може бути наступне припущення: ці люди проникли в кімнату з метою грабунку й насилля над молодою і красивою жінкою. Між ними виникла сварка, переросла в бійку, під час якої вони перебили один одного. Але я відразу відкинув такий спрощений варіант.

По — перше, ми змогли розпізнати вбитих. Старий є досить поважною в місті людиною, володарем книжкового магазину. Той, що загинув від розриву серця, працює, тобто працював, прикажчиком у його магазині, інший є студентом теологічного факультету одного з найбільш відомих університетів. Так що, люди ці навряд чи нагадують банду злочинців.

По — друге, вірогідний перебіг подій викликає багато запитань, — виходить, що молодий теолог накинувся з ножем на старого й завдав йому, з невідомої причини, декілька тяжких поранень, після чого перерізав сам собі горлянку. І невже це могло до смерті перелякати прикажчика, до речі, ветерана війни? І від чого він тоді тікав, якщо різанина відбулася в спальні, а він пробіг через всю кімнату?

Мета нападу теж залишається нез’ясованою. Навряд чи в кімнаті в господині Н. могли бути дуже коштовні речі, через які злодії вбивають один одного. Насильство? Невже їм треба було їхати вночі через ліс, вдиратися до пансіону, щоб зґвалтувати жінку, коли навіть у нашому цнотливому містечку безробіття призвело до розквіту будинків з будь — якими видами розпусти.

Особливу підозру викликають і предмети, знайдені в спальні. Так, на ковдрі перед ліжком були розкладені великі кістяні літери незрозумілої абетки, викладені у вигляді п’ятикутної зірки, навколо якої лежав широкий шкіряний пас із незрозумілим надписом. За повідомленням жінки, яка прибирала в кімнаті раніше, цих речей у пані Н. не