Читати книгу - "Залізний генерал: Уроки людяності, Людміла Лонковська"

Промовистим є факт, що в надії зірвати наш контрнаступ на півдні (початок літа 2023 року) росіяни поширювали фейкові повідомлення про поранення і навіть загибель українського головкома. Навіть противник знає, яку роль відігравала фігура Залужного в нашому суспільстві й передусім у армії, тому й намагався в такий спосіб деморалізувати українців.

V

У грудні 2022 року сталася дивовижна передноворічна історія. Юристи сказали Валерію Федоровичу, що він отримав спадок — мільйон доларів. Заповів їх американський громадянин українського походження, 85-тирічний Григорій Степанець.

Григорій Степанець народився 1938 року у Вінниці. Його матір була єврейкою, а тато — українцем. Батько воював у Другій Світовій і загинув 1941 року. Григорія та його маму евакуювали на Урал. Після війни вони повернулися додому. У них бракувало їжі, вони жили з того, що їхній дядько, який воював і втратив ногу, ділився з ними пайком військових.

Середню школу Григорій скінчив успішно й 1956 року вступив до Московського університету імені Ломоносова, здобув ступінь магістра з математики, хімії та ступінь кандидата наук із фізичної хімії. Він вивчив німецьку, італійську та англійську мови.

В університеті Григорій познайомився з майбутньою дружиною Аллою. Якийсь час він працювати науковим співробітником, а потім системним програмістом та аналітиком у Москві.

Уперше його звільнили з роботи, коли він підписав лист на підтримку дисидентів. Григорій намагався виїхати з СРСР, але йому не давали виїзну візу. Лише 1989 року він зміг виїхати: спершу до Ізраїля, а тоді — до США. За ним виїхала й родина.

У Америці він майже рік шукав роботу, перш ніж потрапив до Microsoft у Редмонді, штат Вашингтон, розробником програмного забезпечення. Під час цієї роботи Григорій разом із колегою запатентували техніку декодування кодів даних змінної довжини. Ця техніка дозволяє ефективніше обробляти дані на комп’ютерах.

З Microsoft чоловік пішов у 81 рік. Друзі казали, що він би ще працював, якби не онкологія. Він дуже любив рослини й вдома у дворі створював екзотичний сад.

Перед смертю він заповів гроші не лише Залужному, а також Українському католицькому університету, Києво-Могилянській академії й Армії оборони Ізраїлю — у пам’ять про своє українське та єврейське коріння.

Отриманий мільйон Залужний перенаправив на спецрахунок Національного банку для збору коштів на потреби армії. Підтвердження оприлюднила газета The New York Times 24 січня. Своє рішення він пояснив у медіа: «Я все своє життя віддав Збройним Силам. І не мав жодного сумніву, що повинен робити зі спадком. Остання воля пана Григорія, очевидно, полягала в тому, щоб підтримати в моїй особі українське військо. Вдячний усім, хто допомагає Збройним Силам України. І вдячний своїй родині за розуміння».

VI

Як людина, яка відповідала за публічну комунікацію Головнокомандувача, з гіркотою визнаю, що він майже не давав інтерв’ю, не записував відеозвернень, не робив гучних і частих заяв, як того вимагає час, суспільство й обставини.

Голос Залужного важливий як для військових, так і для всіх інших жителів України. Але уникаючи напруги у взаєминах із Президентом, публічності й глорифікації, він відмовлявся від медійної активності.

Наведу кілька болісних для мене прикладів. Він відмовився дати інтерв’ю для документальних фільмів про Холодну війну (Netflix) та про річницю російського відкритого вторгнення (CNN). Поясню, чому мені гірко. Річ у тім, що це не просто мрія кожного піарника. Це частина великої історії великої війни й великих людей, які її ведуть. Можливість говорити до широкої аудиторії в усьому світі.

Такі фільми й теми розкривають стратегічні горизонти, показують масштаб історичних постатей. Я пишу ці рядки з болем, як із болем відмовляла продюсерам цих стрічок. Але я хочу відверто пояснити причини, чому інтерв’ю генерала Залужного з’являлися так рідко.

Він не міг говорити про стратегічні речі, підготовку до війни, наші оборонні та наступальні операції, забезпечення армії, не торкнувшись політичної складової» Адже будь-яким військовим діям передують політичні рішення. А правильні політичні рішення до лютого 2022 року не ухвалили. І це одна з причин, чому росіяни змогли захопити частину територій.

Пізніше, коли військові врятували Київ і стабілізували лінію фронту, політики відчули себе полководцями й почали втручатися в планування операцій, вимагаючи швидких перемог.

Сказати про це публічно — значить власноруч підписати собі указ про звільнення. Збрехати — не варіант для Залужного. Залишається один вихід — мовчати.

Інша причина публічного мовчання генерала Залужного — ревнощі до його популярності з боку оточення Президента. Постійне замірювання рейтингів, медіамоніторинги — на Банковій намагаються тримати руку на пульсі й не допустити появи політичних конкурентів. Щоби уникнути чергових претензій щодо «надмірної» інформаційної присутності та напруги у взаєминах з Володимиром Зеленським, Залужний волів на кожному журналістському запиті про інтерв’ю писати — «ні».

Популярності генералові додає і його приємна зовнішність. Високий статний чоловік з відкритим обличчям, блакитними очима, тонкою лінією губ і щирою усмішкою — це створює образ захисника, батька, ідеалу для жінок. Залужний має відчуття стилю й дбає про свій вигляд. Якщо набирає зайву вагу, одразу сідає на дієту й посилює заняття спортом. Раніше він займався плаванням, бігом, ходив до тренажерної зали. Якось Валерій Федорович зі сміхом розповідав, як у 2017-му дотримувався жорсткої дієти, майже голодував. Аж тут отримав звання генерал-майора й довелося за традицією відзначати цю подію. Як це відбувалося, він не пам’ятає, бо перший же келих алкоголю після виснажливої дієти зробив свою справу

Донька Аріна розповідала, що тато любить випробовувати свою силу волі — враз може відмовитися від якихось звичок.

В одязі (якщо це не військова форма) віддає перевагу стилю casual з мілітарними акцентами. Залюбки носить принтовані футболки й худі, які отримує в подарунок.

Я спитала Аріну про смаки й вподобання генерала.

Ось, що вона відповіла:

«Був період, коли мама йому постійно пропонувала: “Треба купити тобі костюм, джинси”. А він: "Мені нічого не треба”. Його з військової форми не витягнути. Мама говорила: “Ти й спати будеш у формі”. А потім, коли тато став головкомом, він більше уваги звертав на свій цивільний зовнішній вигляд. Класичні костюми з краваткою — точно не його варіант. Найулюбленіша річ — штани з мільйоном кишень».

Не змінює Валерій Залужний і свій улюблений парфум — Carolina Herrera 212 Vip Men,