Читати книгу - "Залізний генерал: Уроки людяності, Людміла Лонковська"

Надвечір із Офісу Президента надійшов драфт іншої заяви. Її вимагали оприлюднити від імені Головнокомандувача. Текст був політизованим, емоційним й образливим на адресу спікера. Я не радила його публікувати. У відповідь посадова особа ОП кричала, що доповість про це Президентові.

Але я розуміла, що заява виведе головкома з його професійної площини й переведе в ранг політичних гравців та маріонеток ОП. А це було би згубно як для Головнокомандувача, так і для ЗСУ.

Свою позицію я пояснила Валерію Федоровичу, і на цьому ми поставили крапку. Те друге звернення ми не публікували. Але вся подальша комунікація з ОП звелася до жонглювання між «не дозволити політизувати ЗСУ», «не дати підірвати авторитет Головнокомандувача» і «не спричинити конфлікт між ним та Президентом».

ІІІ

Валерій Залужний не боїться комунікувати непопулярні рішення. Як-от скандал навколо заборони виїзду за межі адміністративних одиниць для військовозобов’язаних без дозволу керівника місцевого ТЦК.

Звідки взагалі почалася проблема? Під час війни військове керівництво має точно знати, на який людський ресурс може розраховувати. Люди, які виїхали за межі своєї області, можуть просто загубитися, тому контроль потрібен. Закон «Про військовий обов’язок та військову службу» передбачає заборону призовникам та військовозобов’язаним у воєнний час виїжджати за межі місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Ця норма діє з 1992 року.

Тобто Генштаб просто розробив інструкцію для посадових осіб ТЦК та СП, яка дозволяє виконати норму чинного закону й відповідає потребам Збройних Сил України. Документ був внутрішнім, і Генштаб відправив його у відповідні міністерства, щоби узгодити. Але дивним чином він потрапив у медіа й був штучно «розігнаний» у соцмережах.

Українці не сприйняли таке рішення. Почалася жорстка критика Генштабу й звинувачення в обмеженні конституційних прав і свобод громадян.

Що зробив Головнокомандувач? Взяв на себе відповідальність і публічно підтримав рішення Генштабу ЗСУ

Ще один приклад. Закон № 8271, який передбачає посилення відповідальності за самовільне залишення військової частини чи місця служби, дезертирство, самовільне залишення поля бою або відмову діяти зброєю, непокору й невиконання бойових наказів, Верховна Рада ухвалила його 13 грудня 2022 року та відправила на підпис Президенту. Закон спричинив шквал обговорень, критики й звинувачень утому, що він порушує права військовослужбовців.

Що зробив Головнокомандувач? Вийшов із відео-зверненням. Знову ж таки він взяв на себе повну відповідальність за непопулярне в народі рішення. Він заявив, що підтримує цей закон, і його думка — це й позиція командирів угрупувань військових частин.

Бо армія тримається на дисципліні. «І якщо прогалини в законодавстві не забезпечують її дотримання, а «відмовники» можуть сплатити штраф, розмір якого становить до десяти відсотків бойових виплат, або отримати покарання з випробуванням, це несправедливо. Крім того, і це ключове, оголені ділянки фронту змушені закривати собою інші військовослужбовці» що призводить до збільшення втрат особового складу, територій та мирних людей на них. Часто втрачені позиції доводиться відновлювати штурмовими діями дуже дорогою ціною. Так не повинно бути».

У мирний час, говорив Залужний, можна роз'яснювати й переконувати. Але нині війна, і рішення мають бути швидкими та дієвими. Він також сказав, що закон ніяк не посилює безкарності командирів, до чого апелювало суспільство. «Ні, командири так само несуть повну юридичну відповідальність за свої дії чи бездіяльність. І я повністю довіряю своїм підлеглим», Залужний визнав проблеми, які призводять до того, що солдати покидають позиції, і сказав, що над цим працюють. Успішні операції підтверджують це, «Чи нормально, що ми дискутуємо на такі чутливі теми публічно? Так, ми в демократичній державі. Але рівно доти, доки це не заважає нам вигравати війну. Тому я закликаю всіх поставити крапку в цій дискусії. І разом наближати Перемогу».

Як комунікаційниця я попереджала його про іміджеві втрати. Але знову ж — популярність ніколи не хвилювала Залужного. Під час нашої розмови він сказав мені: «Неможливо досягати результатів у державному будівництві, йдучи на поводу в мас».

IV

Популярність Головнокомандувача конвертується в матеріальну допомогу Збройним Силам України. Прапори, журнали, футболки, картини з його підписом продаються на благодійних аукціонах за шалені гроші. Щодня я та його помічники приходили до нього з пакунками таких речей на підпис.

Фандрейзингова платформа UNITED24 до Дня захисників і захисниць України в 2022 році випустили 1000 браслетів з останньої довоєнної партії сталі із заводу «Азовсталь». 100 із них — з автографом Валерія Залужного. Ці браслети в сумі продали за понад 150 мільйонів гривень. Гроші пішли на купівлю системи виявлення всіх типів літальних засобів, навіть тих, які використовують складні канали зв'язку, як іранські дрони-камікадзе Shahed-136.

Коли я прийшла до Валерія Федоровича з цими браслетами для того, щоб він розписався на упаковці, почувалася незручно. Забрати в нього стільки часу — нахабство. Але Головнокомандувач сказав: «Якщо мій підпис врятує хоч одне життя, я готовий підписувати вдень і вночі».

Валерій Залужний підписав сотні, а зараз, може, і тисячі речей-лотів на підтримку Збройних Сил. Я теж маю безцінну річ з підписом Залужного — його погон генерал-лейтенанта. Він подарував його в березні 2022 року, коли отримав звання генерала.

Не тільки підписи — навіть зображення самого Валерія Федоровича стало популярним серед українців. Люди створювали портрети, графіті, сувеніри, футболки й навіть настінні годинники з його обличчям. Всенародна любов і популярність такої закритої людини — ще один феномен нашого суспільства в цей важкий час.

Резо, музикант з Луганська, який попросив під. писати у Валерія Федоровича картини для продажу, щоб допомогти реабілітаційному центру поділився зі мною «чутками» про генерала:

«Мені розповідали, що коли тиснеш йому руку, енергія піднімається по твоїй руці». А чутки, це вже не про популярність. Це про легендарність.

Валерій Залужний став героєм мемів і висловів на кшталт «В Україні підтримка Залужного — 102%, Звідки взялися 2 %? Це полонені» чи «Бронік прикривається Залужним, а не навпаки».

Пісні про Залужного стають українськими хітами, «Залужний мутить двіж» і досі в плейлисті мого дев’ятирічного сина.

Перероблена пісня зі словами «Буде тобі, враже, як Залужний скаже» — моя улюблена. Її виконували в Бучі жінки, родом із села Блиставиця в тому ж районі. Це село одним із перших прийняло удар ворога, адже поруч розташовані злітні смуги авіаційного заводу «Антонов».

«Фактично ця пісня — те ж саме, що й "Попереду Дорошенко”... Музика й слова — народні... Час нової історії, час нового фольклору. Час!» — написав блогер і колишній народний депутат Віталій Чепинога.

Численні меми