Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Поетичні твори, Старицький М. П. 📚 - Українською

Читати книгу - "Поетичні твори, Старицький М. П."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поетичні твори" автора Старицький М. П.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 40
Перейти на сторінку:
style="">Подається і датується за першодруком.

 

 

ВЕЧІРНЯ

 

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 28, с. 331, під псевдонімом «Гетьманець».

Подається і датується за першодруком.

 

 

ДУМКА

 

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 32, с. 382, під псевдонімом «Гетьманець».

Подається і датується за першодруком.

 

 

НА ОЗЕРІ

 

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», 1883, ч. 2, с. 110, з датою -1869 р. Автограф зберігається в ІЛ (ф. 15, № 6), має ту саму дату. У виданні 1908 р. вірш не датовано. В тексті зроблено кілька мовностилістичних правок. Наприклад, заміна у рядку Я кинусь сам і лихо потоплю на Я кинуся і лихо потоплю усуває збіг приголосних, вирівнює інтонаційне звучання.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 189. Датується за автографом та першодруком.

 

 

ВЕСНА («ВЕСНА ІДЕ. СНІГИ ЧОРНІЮТЬ…»)

 

Вперше надруковано в збірці «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 145-146.

Подається за першодруком.

 

 

ВИКЛИК

 

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», 1883, ч. 2, с. 111-112. Автограф зберігається в ІЛ (ф. 15, № 6), датований 1870 р. З деякими відмінами цю поезію подано як пісню Левка в опереті «Утоплена», лібретто М. Старицького, музика М. Лисенка (альманах «Нива», 1885, с. 60). Існує народний варіант поезії «Виклик» (Пісні та романси українських поетів. К., 1956, т. 2, с. 174-175). У виданні 1908 р. вірш не датовано. В тексті зроблено мовностилістичні правки: спрощено ускладнені конструкції, окремі вирази замінено на більш образні еквіваленти (холодну росу змінено на срібну росу, нічка поклала - нічка приспала), усунуто повтори (Перлами-зорями... Грає перлиста роса - Перлами ясними... Грає краплиста роса).

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 95-96.

Датується за автографом.

 

 

ДО СЛОВ’ЯН

 

Вперше надруковано майже одночасно у двох львівських журналах: «Основа», 1872, № 14, під назвою «Поклик до слов’ян», за підписом «Гетьманець»; «Правда», 1872, т. 5, № 1, під назвою «Поклик до братів слов’ян», за підписом «Гетьманець» (з нотами М. В. Лисенка до цього вірша).

У 1876 р. з’являються публікації цього твору з деякими відмінами: в альманасі «Чайка» та в газеті «Київський телеграф» (16 квітня, № 45).

Згодом М. Старицький, готуючи до видання свою збірку поезій «З давнього зшитку. Пісні і думи» і вже маючи цензурний дозвіл (5 травня 1882 р.), на останньому етапі вирішив вмістити в ній цей вірш як програмний. До цензурного комітету він подав текст, дещо відмінний від надрукованого в «Чайці», і тому київський цензор В. Рафальський 24 вересня 1882 р. звернувся до Головного управління в справах друку щодо виявлених розбіжностей у друкованому варіанті й рукопису, наголошуючи, що найсуттєвіша відмінність «полягає у 8-й строфі вірша і через наявні у цій строфі вирази про спільну малоросіян з поляками «недолю», про те, що й тих і других «заковали кайданами» і «знищили їх волю» і винуватцями цього, очевидно, «москалі», то я б уважав дозволити надрукувати вірш у попередній його редакції, тобто друкованій». Але на запит Головного управління Санкт-Петербурзький цензурний комітет дав дозвіл на публікацію, мотивуючи тим, що «у вірші сам автор, звертаючись до слов’ян, радить їм, як дітям одної матері, забути давні чвари і міцно згуртуватися між собою, бо тільки при одностайній їх дії німці не в силах будуть відірвати навіть клаптик слов’янської землі» (ЦДІАЛ, ф. 776, оп. 21, спр. 28, ч. 1, арк. 252- 253, 259-260).

Хоча на обкладинці збірки «З давнього зшитку» стоїть рік виходу - 1883, вона з’явилась друком в кінці 1882 р., що засвідчують листи М. Старицького, датовані 26 листопада 1882 р.: до М. І. Костомарова («Посилаю вам тільки що спечену мою книжку, 2-у частину «Пісень і дум»); до В. Г. Барвінського («Посилаю Вам... 10 книжок «Пісень і дум» 2-ї частини») (т. 7, с. 459, 458).

У цій збірці вірш має заголовок «До слов’ян», окрему римську пагінацію. В ньому та сама кількість строф, що й у першодруці. Порівняно з першодруком загальне спрямування і провідна думка не змінилися, переважна більшість різночитань має на меті заміну чи уточнення окремих виразів: розвою - освіти, пишались - ширілись, сподавню - колишню, гнули - нищили, свободи - волі, сподавнії - старезнії та ін. Є й вагоміші зміни: у восьмій строфі наголошено на причетності єзуїтів до існуючого «неладу» між поляками й українцями. Але це все-таки були зміни винятково творчого характеру.

Згодом, у 1902 р., у збірці «Вік» цей вірш подано фактично за першодруком, під заголовком «Поклик до братів слов’ян», з датою -1872 р., із незначними змінами у дев’яти рядках.

Отже, на той час, коли М. Старицький почав готувати найповніше видання своїх поезій, існувало дві редакції вірша: першодрук 1872 р. (з незначними відмінностями 1902 р.) і текст 1883 р. В архіві зберігся недатований список, зроблений рукою Людмили Старицької (ІЛ, ф. 15, № 1), ідентичний публікації 1883 р. В цьому списку є позначки олівцем, що мають переважно графічний, а не текстовий характер, тому виявити їх автора практично неможливо. Лише кілька правок (у 31, 51, 56-му рядках) зроблено чорнилом.

Переважна більшість правок спрямована на художнє вдосконалення текстів - поліпшується інтонаційне звучання, добираються чіткіші визначення, усуваються неправильні наголоси, посилюється виразність думки: невже не однієї ми матері діти змінено на чи ми ж не одної пак матері діти, за віщо ж зневага - за віщо ж розрада, рідної освіти родині - розвою й освіти родині, та щастя ширілись в народі - та щастя ширіли в народі, та з Жижкою ж вкупі діди наші дбали,- та з Жижкою вкупі ж діди наші дбали, тоді нас ніхто не здолає - тоді усміхнеться нам доля, ні кроку слов’янського краю - ні кроку слов’янського поля.

Суттєві зміни, внесені у цей список, стосуються лише шостої строфи, яка була помічена дужкою (олівцем), а потім закреслена чорнилом. Постає питання - чому автор, який

1 ... 25 26 27 ... 40
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поетичні твори, Старицький М. П.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поетичні твори, Старицький М. П."