Читати книгу - "Полонянка для сина ватажка, Ерато Нуар"

– А Дрон віддає перевагу слабким?

– Інших я в нього не бачила.

– Чому? Боїться, що не зможе підкорити? Чи що прив'яжеться?

– Не знаю. Він не розповідає про себе.

– А про які проблеми ти згадувала?

– Ну... я ж кажу, на повню він стає дивним. Зовсім не таким, як решта. По-перше, повністю перестає пахнути псом. І на тлі загального стурбованності собак, чомусь ніколи не спав зі мною в цей час. Та й ні з ким... начебто. Ніяк, навіть губами не дозволяє. Тому якщо він перестане раптом із тобою спати... просто перечекай.

Та він навіть не починав. Я зиркнула на співрозмовницю, але сказати посоромилася. Чомусь стало неприємно.

– Чому? – тільки й спромоглася поцікавитися.

– Я якось спробувала спитати... – відвернулася вона, – ну, вже після повного місяця, коли всіх попустило. Ох, як же він розлютився! Повів мене на вечірку до друзів і там, прямо при всіх, таке витворював... – щоки Лорі несподівано спалахнули. – Ну, щоб не сумнівалася, що може як завгодно і скільки завгодно.

– Тобі... сподобалося? – хрипко шепнула я, від однієї думки все всередині налилося і занило.

– Сподобалося? – здивувалася Лорі. – Це було принизливо. Хоч він і довів мене до піку, я кричала і просила ще, але мені досі соромно зустрічати тих, хто йому аплодував…

Ох, а я ледве уявила, чомусь спалахнула як ненормальна!

– Ну, враховуючи, як він нас вбирає... тут або всіх соромитися, або постаратися забити, – озвалася.

– А як? – здивовано спитала Лорі, окидаючи мене поглядом.

– Ну ось... ми сьогодні прогулялися, – хмикнула я.

– Чудернацько, – здивувалася Лорі. – Я думала, це домашнє вбрання. Зазвичай він мене в такому вигляді не водив... Він взагалі власник, та й... мені здавалося, у нього є якісь уявлення про порядність.

– Та яка порядність із їхніми традиціями, – пирхнула я, беручи ще одну булочку. Дивлячись на мене, Лорі теж вирішила прикластися до обіду. Вже добре, отже, як мінімум, за це нас не карають.

– Проти традицій не підеш, – озвалася вона. – Але всі його хвастощі зазвичай не переходили за межу. Ось крім того разу, коли розлютився. Адже заздрити не обов'язково роздягненій кішці.

На душі стало ще гірше. Це для мене, чи що, ексклюзив? Що я зробила йому?

– Власник, кажеш? А Ватажку тебе теж не давав?

Удан-но ще маленький був, наскільки я розумію.

– Ватажку? – знову здивувалася Лорі. – Ватажок на мене і не претендував, а тим, хто претендував – не давав. Хоча, – вона скривилася, пригадуючи, – кажуть, Ватажок якось відібрав у нього собаку. Але я не вникала, що там сталося. Ватажку відмовляти не можна, тоож якщо він на тебе накине око – Дрон нічого не зможе зробити.

Знову поглянувши на двері до кабінету, я вирішила перевести тему. Неприємно було з'ясувати, що когось все-таки хоч якось поважали, дбали, можна сказати. А я тут посібник з епіляції та засіб для збудження всього палацу.

– Схоже, він там надовго.

– Запрацюватися він може, – усміхнулася Лорі.

– А що в нього за робота?

– Точно не знаю, має якесь відношення до безпеки. Адран мене не посвячував, в офіси з собою не брав, а слуги не надто балакають. Кажуть, безжально виганяє балакучих. Начебто очолює якийсь відділ... точніше, очолював. У них там щось сталося... навесні, і батько, ходять чутки, наказав Дрону, як тільки Удан пройде ініціацію, поступово передавати всі справи тому.

– Що сталося? Це якось пов'язано із собакою, яку відібрали?

– Я не знаю, Аліс. Вони мають кілька надійних слуг, які, гадаю, в курсі сімейних таємниць, але всі – високопоставлені пси. До них не підберешся, навіть у повню не втрачають контроль повністю.

– Ммм... а що там, – вказала я на протилежні двері, які, як і раніше, магнітом притягували цікавість. – Мені суворо заборонили туди потикатися.

Друзі, я планую починати викладку ще однієї безкоштовної історії. Підписуйтеся на мою сторінку, щоб не пропустити!

АНОТАЦІЯ

Відколи драххи прийшли в наш світ, жінки приречені розплачуватися за спокійне життя. Я – ніатарі. Призначена. Таких, як я, з дитинства вирощують, щоб віддати за дружину драхху і ніколи більше не побачити.
Я чекала повноліття і готувалася виконати призначення. Але раптом у моє життя увірвався він. Той, кого я ненавиділа, кого боялася. Кого змогла полюбити. Той, хто кинув виклик долі заради мене.