Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю - 2, Ольга Обська"

РОЗДІЛ 14. Рухомий реквізит

Крайс дотримав слово — ні разу не потрапив у поле зору до самої ночі. І за це йому, звісно, велика вдячність. Але, виявляється, Глафіра вже дуже звикла, що він весь час десь поряд, і вечір без нього зробився нестерпно сумним та порожнім. Вона постійно ловила себе на думці, що шукає приводу для зустрічі. Як би вона виглядала, з'явившись до нього, після того, як сама наполягла триматися на відстані? А минуло лише кілька годин. Що ж буде, якщо Глаша повернеться додому? Якщо розлучитися доведеться назавжди? Назавжди — це таке страшне слово. Назавжди без Крайса — це болісно, ​​нестерпно, неправильно, неможливо. Глафірі вистачило цього вечора, щоб відповідь на питання, чи брати з собою квітку на церемонію, стала очевидною. Інакше просто не може бути. Вона не зможе жити з тією порожнечею, яка утворюється в душі і мозку, коли Крайса немає поруч.

Усвідомлення принесло заспокоєння. Але сон все одно не йшов. Глафіра довго лежала в ліжку з відкритими очима, милуючись квіткою, що стояла у вазі на тумбочці.

Добре хоч Зурім заснула досить швидко — лікар знову дав їй заспокійливе. Інакше б вона мучилася всю ніч. А стреси їй зараз протипоказані. Глаша, взагалі, сподівалася, що завтра все вирішиться. Східній красуні потрібно тільки дочекатися вистави. Бріус ні словом не натякнув, що відмовляється від ролі в постановці, адже йому доведеться тісно контактувати з Зурім. А якщо він нічого не має проти тісних контактів — висновок очевидний.

Ранок видався метушливим. Одразу після сніданку дівчата почали підготовку до вистави. До часу «х» залишалося зовсім трохи, а потрібно було встигнути розібратися з костюмами і декораціями і провести генеральну репетицію.

Лійя, халітеса Кіпріс, не дарма хизувалася своїми талантами в швейній майстерності. Вона створила костюми запаморочливої ​​краси і шедевральної креативності — професійні актриси б позаздрили такому вбранню. Дівчата зібралися в кімнаті Кіпріс на примірку. Лійя прискіпливо оглядала свої творіння, які по черзі одягали конкурсантки, і робила підгонку, якщо потрібно.

Для Зурім було пошито два костюма: скромненьке вбрання для першого акту вистави і шикарний бальний наряд для фіналу. Перше виглядало досить гарненьким, але не більше того, як і належить за сюжетом казки. А ось друге — назвати витвором мистецтва, це нічого не сказати. Глаша і не думала, що східній красуні так личитиме рожевий. Вважала, він пасує тільки блондинкам. Але Лійя знала свою справу. Підібрала іскристу тканину ніжного відтінку. Спідниця, пишна і повітряна — по місцевій моді, на диво гармоніювала з верхньою частиною сукні, яка щільно облягала фігуру. Ліф був прикрашений сріблястими дорогоцінними каменями. Ці ж камені використовувалися в підвісці і діадемі. Зурім виглядала настільки приголомшливо, що, глянувши на себе в дзеркало, вперше за день посміхнулася.

Своїм вбранням Глаша теж залишилася задоволена. Миле блакитне бальне плаття. Спідниця не така пишна, як у Зурім, але блискучих камінців Лійя не пошкодувала. Вийшло навіть, мабуть, занадто розкішно як для другорядного персонажа.

Для Кіпріс халітеса пошила строгий, майже діловий, костюм зі щільної вовняної фіолетової тканини і такого ж кольору головний убір на зразок магістерської чотирикутної шляпи. Професорка горіла бажанням вкласти в образ побільше драматизму, і темний похмурий відтінок, за її задумом, повинен був цьому сприяти.

— Ну як? — запитала Кіпріс у Глаші, покрутившись трохи біля дзеркала. — Схоже на Ягу? Мені здається, кисточки на головному уборі бракує.

— І без цього схоже, — заспокоїла Глафіра, обійшовши професорку з усіх боків.

Ось тільки кисточки бабі Язі і не вистачало. Якби Кіпріс побачила ілюстрації до земних казок, була б вкрай здивована, як насправді має виглядати хазяйка хатинки на курячих ніжках. Але Глаша не стала відкривати професорці очі, нехай перебуває в блаженному невіданні. Як головний режисер-постановник, Глафіра костюмом залишилася цілком задоволена, адже задумувала для Кіпріс роль не просто Яги, а Яги-алхіміка з вищою освітою і науковим ступенем. Не в лахмітті ж повинна така високоінтелектуальна Яга ходити.

Останньою приміряла костюм Агнеса. От на кому халітеса відігралася — дала волю фантазії. Дівчата ахнули, коли з-за ширми показалася виконавиця ролі дракона в чоботях. Перше, що впало в очі, — яскраво-червоні ботфорти на високих підборах. Чому Лія вирішила, що дракон повинен крокувати в такому специфічному взутті, враховуючи, що його лапи витонченістю не відрізняються, залишалося загадкою, проте виглядало надзвичайно. Не менше вражав зелений блискучий комбінезон із шипами на спині. Агнеса продефілювала повз дівчат рішучою розмашистою ходою. Погляд прикував величезний шпичастий хвіст, що волочився по підлозі. Але на цій деталі креатив від кравчині не закінчився — на комбінезоні в районі лопаток були пришиті невеликі крильця. Ну, як невеликі? Крила виявилися з секретом. До них була прикріплена тасьма, потягнувши за яку можна було домогтися приголомшливого ефекту: крила розправлялися і набували вражаючого розміру.

Агнеса награтися не могла цією деталлю свого костюма. Все смикала і смикала за тасьми, ходячи взад-вперед по кімнаті. В очах Кіпріс навіть спалахнула легка заздрість. Втім, дарма — вона ще не знала, який ефектний реквізит чекає на неї.

Наступним пунктом у програмі підготовки до вистави була інспекція декорацій. Щоб як слід їх роздивитися і прикинути, як з ними працювати, дівчата пішли в парк, де фахівці вже почали споруджувати сцену. Керував процесом Крампій, якого Агнеса попросила проконтролювати виготовлення необхідної реквізиту. Спеціаліст по зебрам з гордістю продемонстрував конкурсанткам плоди своєї праці.

Глаші сподобалося все: і декорації для першої сцени, які імітували кімнату з каміном, де Попелюшці належало підмітати підлогу, і декорації танцювального залу палацу, де пройде бал, і сходи, на яких буде загублено туфельку. Насторожував тільки реквізит, призначений для сцени зустрічі дракона в чоботях і Яги-алхімічки. А саме хатинка на курячих ніжках. По-перше, саме цих ніжок і бракувало. По-друге, на відміну від інших декорацій, які представляли собою, по суті, плоскі фанерки з малюнком, ця була об'ємною — прямо таки 3D-модель. Кіпріс з цікавістю обійшла її, щоб роздивитися з усіх боків. Своїм скромним житлом, схоже, залишилася задоволена.