Читати книгу - "Моя зухвала, Ема Ноель"

— А можна я до нього… доторкнуся? — питаю, червоніючи. Руслан чудово розуміє, про що я, тому що починає кашляти, похлинувшись повітрям.

Я колись стану випадковою причиною його асфіксії. Але я ж не навмисно! Просто іноді кажу, що думаю. А думати головою мені не властиво, тільки емоціями, тому не завжди думаю, що кажу.

— Вибач! — поспішаю поплескати його по спині.

Руслан відмахується від мене, а потім починає сміятися, усе ще іноді кашляючи.

— Це ти вибач, — говорить, хапає мене за руку і притягує до себе. Обіймає. — Просто це прозвучало надто несподівано. Ти знаєш, що відбувається з чоловіком, коли бажана дівчина торкається його там? — питає, утримуючи мене у своїх обіймах.

Я мовчу. Боюся знову сказати якусь дурницю.

— Чоловік дуже сильно збуджується й може злегка втратити над собою контроль, — говорить він хрипким голосом.

Його слова звучать немов запрошення, а не погроза. Це ж була погроза, вірно?

— А він тобі не заважає?— наважуюся поставити ще одне дурне запитання. — Коли він такий як зараз?

— О, дуже заважає, — оксамитовий голос вібрує в моїй голові, у моєму тілі, відгукуючись саме тим бажанням, від якого метелики влаштовують ритуальні танці внизу живота.

— Так може я можу тобі чимось допомогти? — пропоную тремтячим голосом. Моя сміливість сьогодні не знає меж. Усе ж він заміж мене покликав і сказав, що ми будемо разом. І що він не буде поспішати. Руслан дуже благородно поводиться, так чому б не порадувати його? Якось…

Руслан напружується. Здається, на секунду перестає дихати, після чого шумно випускає повітря.

— Кошенятко, мені дуже приємно, що ти… хочеш мені допомогти, але не поспішай дорослішати. У тебе сьогодні день народження, і я пропоную його відсвяткувати як слід.

Його слова миттю перемикають мою увагу на більш нагальні питання. Відхиляюся від чоловіка. Підгинаю під себе коліна й сідаю зручно на ліжку, дивлячись на Руслана.

— Ти сьогодні не працюватимеш? — питаю здивовано я.

Невже він відмовився від обов’язків заради мене?

— Мені доведеться відлучитися в деяких справах, але всього лише на пару годин. А решту дня ми можемо провести разом. Якщо ти, звичайно, хочеш, — Руслан торкається пальцями мого підборіддя, ніжно погладжує його, від чого в мене мимоволі абсолютно непристойно відкривається рот.

Руслан усміхається. В очах грають пустотливі вогники.

— Хочу, — шепочу тихо у відповідь. Заплющую очі, коли його великий палець лягає на мої губи й малює по них лінії, пестячи і викликаючи ураган відчуттів.

О ні, стоп! Він відволікає мене, притупляє пильність. Він поїде і знову зачинить мене?

— Хочу, якщо ти знімеш замок із дверей і ґрати з вікон, — уточнюю, дивлячись в очі Руслана, щоби не проґавити його реакцію.

Куточки його губ вигинаються в саркастичній посмішці.

— А я думав тобі в моїй кімнаті подобається більше. Хотів запропонувати перебратися до мене на ліжко, адже на підлозі сидіти не зовсім зручно, — говорить. Його рука опускається вниз і ловить мою долоню. Він перебирає мої пальці, поки я переварюю його слова.

Стоп.

Так він знає, що я до нього не вперше прийшла? Він знав! Але прикидався, що спить?!

УУУУУХХХ!

Знову злюся. Спалахую, але мої емоції не залишаються непоміченими.

— Я не хотів тебе бентежити й лякати. Мені було приємно, що ти приходиш до мене, — додає Руслан, побачивши злість на моєму обличчі. Чесно, мені вже хотілося стукнути його або вкусити. Але його пояснення цілком логічне. — Так що скажеш? Спатимеш зі мною? — питає, бачить моє витягнуте в подиві обличчя, адже він сказав, що не буде квапитися, хоч я й насправді не проти. Але Руслан миттю додає, знову зчитавши всі мої емоції — Спати в прямому сенсі, без натяків і підтексту.

А, ну і так добре. Киваю, погоджуючись.

А там може й щось цікаве станеться. Я все ж хочу цього, але не хочу виглядати легковажною. Тепер, коли розумію, що між нами можуть бути стосунки, я боюся все зіпсувати. Раніше я просто хотіла, щоби він хоча б став моїм першим. А тепер мої запити раптом зросли. Я хочу, щоби Руслан став єдиним. А для цього я повинна не облажатися й підготуватися до нашого першого разу. Я знаю, що для чоловіків сексуальний аспект стосунків дуже важливий, і якщо я хочу, щоби Руслан і справді одружився зі мною й ми були разом, я повинна стати для нього ідеальною в усьому.

Тільки я поняття не маю, як до такого готуватися. Може, в інтернеті почитати? Або з кимось зі старших, більш досвідчених дівчат поспілкуватися? Або…

Руслан піднімається й одягає штани. Підходить до столу біля ліжка й озирається на мене.

— Заплющ очі, — говорить, а я навпаки відкриваю їх ширше, пам’ятаючи попередній досвід. — Жодного підступу, — здіймає руки в захисному жесті, — просто хочу зробити тобі сюрприз. Приємний сюрприз, — додає, адже я все ще з підозрою дивлюся на чоловіка.

Гаразд. Заплющую очі, сподіваючись, що він не збирається знову мене прикувати до ліжка.

Ліжко прогинається під вагою Руслана. Він позаду. Майже не торкаючись моєї шкіри, він прибирає моє волосся на один бік. Відчуваю прохолодний дотик металу до шиї й мимоволі здригаюся. Його пальці ковзають від улоговинки між грудей вгору, до шиї, зупиняються на мить позаду, ведуть лінію уздовж хребта вниз.

Знову здригаюся й голосно втягую повітря. Його дотики обпалюють, хвилюють, розбурхують кров і викликають досі невідомі відчуття. Це дійсно приємно.

Руки Руслана лягають на мої плечі. Він м’яко підштовхує мене вперед, веде кудись. Зупиняє. Змикає кільце рук навколо моєї талії. Гаряче дихання обпалює шию, а за ним слідує ледь відчутний поцілунок, який клеймом лягає між моєю шиєю і плечем.

— Тепер можеш розплющити очі, — шепоче у вухо, лоскоче і викликає нову хвилю скажених сиріт.