Читати книгу - "Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем"

війна була жахливою нудьгою, але не було сенсу робити похмуре обличчя, і вона не розуміла, чому б їй не отримати від неї забаву, якщо могла. Це, безумовно, давало їй достатньо простору для її сардонічної дотепності. Вона скучала за Йеном; він був ідеальним партнером; і коли розмова ставала липкою, вона завжди могла розраховувати на те, що він випірне, коли, як ніби це була муха, а він був жирною фореллю, на яку він дійсно був схожий, вона кидала йому їдке зауваження. Вони грали один одному на руку, як пара чорномазих коміків.

А коли люди запитували її, чи сумує вона за ним, Джейн безтурботно знизувала плечима.

- Вважаю, в якомусь сенсі так. Іноді я могла би вбити його, коли він тут, але, і в цьому немає сумнівів, відсутність робить серце більш люблячим.

Вона була вдячна, що йому нічого не загрожує. Деякі з людей, які приходили до неї, були досить важливими людьми, і їй було приємно чути від них, що все йде за планом. Блокада йшла дуже добре, і інформація, яка надходила з Німеччини, полягала в тому, що там вже відчувалася значна нестача сировини. Німці ще не голодували, хоча їм довелося затягнути пояси тугіше; але вони страждали від холоду, так як через падіння перевозки вони не могли отримати вугілля в достатній кількості. Це не могло не зробити гнітючого впливу на населення, яке в будь-якому випадку сприйняло війну швидше зі смиренням, ніж з ентузіазмом. Заради підтримки бойового духу, якщо не з якої-небудь іншої причини, Гітлеру довелося б атакувати навесні. Лінія Мажино була неприступна. Загальновідомо, що, хоча генералів, що належали до старої армії, все ж не слід було зневажати, німці страждали від серйозної нестачі командирів рот, і коли вони зіткнуться з добре навченими і добре укомплектованими військами французів, вони дізнаються, якою фатальною перешкодою вона була. Після того як вони будуть відкинуті від Лінії Мажино, союзники почнуть наступ. Німці повинні будуть окопатися, і якщо не спалахне революція і не покладе край всій операції без зайвого клопоту, тоді все, що потрібно буде зробити союзникам, - це сидіти тихо і дозволити блокаді зробити все інше. Друзі Джейн в Міністерстві закордонних справ сказали їй, що вони цілком впевнені, що Італія залишиться осторонь; Лінія Мажино була неприступна хто був готовий слухати, що вона ніколи не буде воювати зі своєю старою союзницею Англією. Було обнадійливим слухати розмови цих людей з Міністерства закордонних справ. Вони були настільки спокійні, настільки явно безтурботні, що ви не могли не відчувати, що турбуватися нема про що. Війна могла бути грою, в яку вони грали, грою, в яку ви грали за джентльменськими правилами , і якщо ви її програвали, про що не могло бути й мови, але, звичайно, було можливим, ви повинні прийняти свою поразку як хороший спортсмен. Одного вечора у Джейн за вечерею було три міністри Корони. Розмова перейшла на літературу, і вона була вражена їх близьким знайомством з сучасними поетами. Вона й гадки не мала, що вони такі культурні.

Пройшли січень, лютий і березень.

7

Ця історія стосується війни тільки в тій мірі, в якій вона вплинула на долі невеликої групи людей, членів однієї англійської сім'ї, і тому тут немає необхідності говорити про події, які слідували по п'ятах, одна за одною у швидкій і жахливій послідовності, вторгненнях в Данію і Норвегію, Бельгію та Нідерланди. А потім французькі лінії прорвалися на південь від Седана, і через кілька днів німці захопили Аррас, а потім Ам'єн і досягли Каналу. Через тиждень після цього король Леопольд здав бельгійську армію. У німецькому комюніке було оголошено, що доля союзних армій була вирішена.

Джейн була розбита. Що вони мали на увазі під тим, що говорили протягом трьох місяців, ці впевнені в собі хлопці, які приходили пити її коктейлі? Вони ніколи навіть не натякали на можливість катастрофи. Так і сам Чеймберлейн, коли німці вторглися в Норвегію, заявив у Палаті громад, що Гітлер впустив можливість. Не минуло й місяця з тих пір, як один з великих шишок зі стрічками через усі груди сказав їй, що французька армія напоготові, і він з'їсть свого керівника, якщо це не здивує гуна найбільше в його житті. Йен був у Франції. Він міг бути вбитий, і найкраще, на що можна було сподіватися, - це те, що його візьмуть у полон. Звичайно, Роджер теж був там. Але Роджер міг сам про себе подбати. Йен був таким дурнем. Вона божеволіла від страху. Вона ходила туди й сюди, намагаючись отримати обнадійливі новини, вона дзвонила впливовим друзям; один з міністрів сказав їй по телефону, що Британськи Експедиційні Сили потрапили у пастку, і буде дивом, якщо більше тридцяти або сорока тисяч вийдуть.

- Не дуже добре, чи не так? - сказала вона.

- Досить похмуро, - відповів він.

Вона видала короткий, хриплий смішок.

- Я гадаю, Йена візьмуть у полон. Я вже багато років кажу йому, що він повинен приймати ліки для схуднення. Він прийматиме їх зараз, хоче він чи не хоче, чи не так?

- Не втрачайте самовладання, старенька, - сказав міністр.

- Ми викрутимося, ви ж знаєте

- Звісно.

Вона повісила трубку. Вона приклала руку до серця, бо біль у ньому був нестерпним. Зі своїм забавним обличчям, зморщеним від болю, вона стояла, кусаючи губи, і дивилася на порожню стіну перед собою. Вона раптом відчула себе страшенно самотньою. Друзі? Яка була користь від друзів? Вона страждала. Вона не могла винести званої вечері в «Савої», на який повинна була піти в той вечір. Вона також не могла винести самотності. Навіть коли його там не було, Йен був всюди в будинку. Його одяг, його старі люльки, його зброя і рибальські снасті, його ключки для гольфу — вона не могла увійти в жодну кімнату, не відчувши його присутності. А тепер будинок був порожній і ворожий.

- Я цього не винесу, - голосно скрикнула вона. - Я хочу додому.

Тільки її мати знала, ким насправді був для неї Йен, цей величезний незграбний звір з його гучним ревом. Вона повинна піти до неї, як вона зробила, бувши маленькою дівчинкою, негарною, як диявол, коли впала і поранила себе. Це був брудний жарт, який зіграла