Читати книгу - "Фундація та Земля"

І тоді Тревізові здалося, що вираз її обличчя став по-хижаць­кому вичікувальний, тож він трохи знервовано стиснув губи.

5

Трапеза була, можливо, й ситна, утім насолодою для рецепторів її назвати було не можна. За основну страву була відварена яловичина в гірчичному соусі, викладена на подушці з листя якогось овоча — Тревіз його не впізнав. Йому воно не сподобалося через гірко-солоний смак. Пізніше він дізнав­ся, що то був різновид водоростей.

Однак після цього він скуштував шматочок фрукта, що смакував схоже на яблуко з нотками персика (насправді непогано) та темного гарячого напою, достатньо гіркого, щоб Тревіз лишив половину недопитою і попросив натомість холодної води. Усі порції були маленькі, але в цих обставинах Тревіз не зважав.

Їли вони на самоті, без слуг. Міністерка сама розігріла та подала їжу, сама ж прибрала посуд і столові прибори.

— Сподіваюся, їжа вам сподобалася, — мовила Лізалор, коли вони вийшли з їдальні.

— Вельми, — без ентузіазму озвався Тревіз.

Міністерка знову зайняла своє місце на канапі.

— Тоді повернімося до попередньої розмови. Ви згадали були, що нас на Компореллоні може дратувати технологічна першість Фундації та її панування в Галактиці. Певною мірою це так, однак цей аспект ситуації важливий лише для зацікавлених у міжзоряній політиці, а таких відносно небагато. Значно важливіше, що пересічного компореллонця жахає аморальність Фундації. Аморальність властива більшості світів, однак найпомітніша вона, здається, на Термінусі. Я б сказала, що будь-яка ворожість до Термінуса в цьому світі ґрунтується радше на цьому, ніж на абстрактніших причинах.

— Аморальність? — здивувався Тревіз. — Попри всі недоліки Фундації ви мусите визнавати, що вона керує своєю частиною Галактики доволі ефективно та чесно у фінансовому аспекті. Громадянські права загалом поважають, і…

— Депутате Тревіз, я кажу про статеву мораль.

— Тоді я вас точно не розумію. У цьому плані наше суспільство абсолютно моральне. Жінки добре представлені в усіх аспектах соціального життя. Наша мер — жінка, і майже половина Ради складається з…

Міністерка дозволила мимовільному роздратуванню промайнути її обличчям.

— Депутате, ви що, знущаєтеся? Ви добре розумієте, що таке статева мораль. Чи вважають на Термінусі шлюб таїнством?

— Що ви називаєте таїнством?

— Чи є офіційна шлюбна церемонія, що поєднує пари?

— Авжеж, якщо люди цього хочуть. Така церемонія спрощує проблеми з оподаткуванням і спадком.

— Однак бувають і розлучення.

— Звісно. Це точно була б «статева аморальність» — лишати людей прив’язаними одне до одного, коли…

— І немає релігійних обмежень?

— Релігійних? Так, деякі люди будують світогляд на давніх культах, але як це стосується шлюбу?

— Депутате, тут, на Компореллоні, усі сексуальні стосунки під суворим контролем. Цього не можна робити поза шлюбом, і навіть у межах шлюбу вони обмежені. Нас гірко сприкрюють ті світи, а надто Термінус, де секс нібито вважають радше соціальним задоволенням, і не важливо, де, коли та з ким йому віддаватися, і ніхто не зважає на релігійні цінності.

— Перепрошую, — знизав плечима Тревіз, — але я не можу реформувати Галактику чи навіть Термінус, та і як це стосується мого корабля?

— Я говорю про суспільну думку щодо вашого корабля і про те, як вона обмежує мою здатність до компромісу. Народ Компореллона жахнеться, якщо дізнається, що ви взяли на борт юну й привабливу жінку, щоб вона обслуговувала ваші із супутником хтиві потреби. Я намагалася вмовити вас погодитися мирно, не доводячи справу до публічного суду, саме задля безпеки вас трьох.

— Бачу, ви скористалися трапезою, щоб придумати ще один спосіб переконання через загрозу, — сказав Тревіз. — То тепер мені варто боятися самосуду?

— Я просто вказую на небезпеку. Чи зможете ви заперечити, що взяли жінку на борт лише для сексуального вдоволення?

— Авжеж можу. Блісс — супутниця мого друга, доктора Пелората. Інших супутниць у нього немає. Їхні стосунки можна не визнавати за шлюб, але гадаю, що на думку Пелората, та й жінки теж, вони перебувають у шлюбі.

— Хочете сказати, що ви в цих стосунках участі не берете?

— Авжеж ні. За кого ви мене маєте?

— Не можу сказати. Мені не відомі ваші погляди на мораль.

— Тоді дозвольте пояснити, що мої погляди на мораль наказують мені серйозно ставитися і до власності мого друга, і до його супутниць.

— Навіть не відчуваєте спокуси?

— Я не здатен контролювати сам факт спокуси, але нізащо на неї не піддамся.

— Нізащо? Можливо, вас не цікавлять жінки?

— Не кажіть так. Цікавлять.

— Коли у вас востаннє був секс із жінкою?

— Кілька місяців тому. Жодного разу, відколи полишив Термінус.

— Вас це не може тішити.

— Точно не тішить, — обурено зауважив Тревіз, — але в цій ситуації я не маю вибору.

— Авжеж, ваш друг Пелорат, помітивши ваші страждання, був би готовий поділитися своєю жінкою.

— Я нічим не виказував йому страждань, але якби й так, він би не схотів ділитися Блісс. Не думаю, що й сама жінка погодилася б. Я її не приваблюю.

— Ви кажете так, бо перевіряли це?

— Не перевіряв. Роблю висновок, не відчуваючи потреби перевіряти. У будь-якому разі мені вона не надто подобається.

— Неймовірно! Вона з тих, що здаються чоловікам привабливими.

— Фізично вона справді приваблива. А втім, вона мені не до смаку. Хоча б тому, що надто юна, багато в чому майже дитина.

— То ви віддаєте перевагу зрілим жінкам?

Тревіз замовк. Чи не було тут пастки? Він обережно відповів:

— Я достатньо дорослий, щоб цінувати деяких зрілих жінок. І як це все стосується мого корабля?

— Забудьте на хвилину про корабель, — сказала Лізалор. — Мені сорок шість, і я незаміжня. Була надто заклопотана, щоб виходити заміж.

— У такому разі, за правилами вашого суспільства, ви мусили все життя лишатися незайманою. Це тому ви питаєте, коли у мене востаннє був секс? Питаєте поради? Якщо так, я скажу, що це не їжа та питво. Без сексу жити незатишно, але не неможливо.

Міністерка посміхнулася, і в очах її знову майнув той хижацький вираз.

— Не зрозумійте мене неправильно, Тревізе. Посада дарує деякі привілеї, зокрема й приватність. Я не утримуюся повністю. А втім, компореллонці мене не задовольняють. Я приймаю той факт, що моральність — абсолютне добро, однак вона зазвичай обтяжує чоловіків цього світу провиною, тож вони стають несміливими, безініціативними, довго мнуться, швидко закінчують і загалом невмілі.

— Із цим я теж нічого не можу вдіяти, — дуже обережно зазначив Тревіз.

— Натякаєте, що це моя провина? Що я не надихаю?

— Нічого такого я не кажу, — підняв долоню Тревіз.

— У такому разі як ви відреагуєте, якщо вам випаде шанс? Ви, чоловік з аморального світу, у якого, вочевидь, був найрізноманітніший сексуальний досвід і який перебуває під кількамісячним тиском вимушеного утримання, постійно маючи перед очима юну та чарівну жінку. Що ж ви зробите в присутності такої жінки, як я, зрілішого типу, якому ви віддаєте перевагу?

— Я поводитимусь із повагою та гідністю, відповідною до вашої посади та важливості.

— Не будьте дурнем! — Міністерка потягнулася до правого